1-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Важливість звичайних слів та любові (Мт 5:33−41)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво і Виконаєш твої клятви Господеві. 34. А Я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; 35. ні землею, бо це підніжок стіп Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. 36. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. 37. Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, а що більше цього − те від лихого. 38. Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. 39. А Я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. 40. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. 41. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві».

Коментар до тексту

Цей уривок є частиною Нагірної проповіді Ісуса (Мт 5−7), у якій Він навчає, яким повинно бути життя дітей Божого Царства. За допомогою серії із шести антитез (Мт 5:21−48) Ісус запрошує Своїх слухачів до праведності, яка випливає із серця, до життя за духом Закону – Божого порядку, а не просто за його буквою. Тому планка, яку ставить Ісус, вища, адже досягнувши її, особа починає жити в унісон з первісним Божим задумом щодо людини. У цьому тексті вміщено дві антитези Ісуса: про клятви (вв. 33−37) та відплату (вв. 38−41). У часи Христа в юдаїзмі була дуже поширена практика виголошувати клятви та обітниці (Лев 19:12; Чис 30:2; Втор 21−23). Ісус каже, що не має значення, з яких слів складається клятва, оскільки вона всеодно є клятвою перед Богом. Закони про відплату трапляються в багатьох місцях Старого Завіту (Вих 21:22−25; Лев 24:17−22; Втор 19–21), вони слугували пересторого для злочинців. Проте Ісус іде далі і закликає протистояти злу добром, а ненависті − любов’ю[1].

Meditatio (розважання)

«А Я кажу вам не клястися зовсім… не противтеся злому». Слово християн повинно мати вагу. Ми завжди маємо промовляти від серця – з внутрішньою чесністю та щирістю і говорити ближнім тільки правду. Усе це означає шанувати себе та інших людей, а також засадничо мати до них кредит довіри. Апостоли Ісуса дають нам декілька порад: «Не говоріть неправди одне одному, бо ви із себе скинули стару людину з її ділами» (Кол 3:9); «Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом свободи» (Як 2:12); «Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише в дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, Якому слава й сила по вічні віки! Амінь» (1 Пт 4:11).

Заклики Ісуса можуть видатися цілком непридатними до реалій щоденного життя, однак «Ісус пропонує нову справедливість: творчу, цілющу, відновлюючу. Справедливість, про яку йшлося у Старому Завіті, передбачала помсту: краще “око за око” і “зуб за зуб”, аніж наростаюча взаємна образа. Але Ісус пропонує інший вихід: краще зовсім не мстити, а нести в собі дивовижну і терплячу любов Бога та світити усьому світові, і тільки тоді люди побачать, що Ізраїль поклоняється правдивому, єдиному Богові, Який є Любовʼю. Жоден інший бог не надихає людей жити за такими високими правилами! Згодом Ісус пояснює ці правила на конкретних прикладах із життя Його народу. Ударити чоловіка по правій щоці (тильною стороною руки) уважалося на той час не просто жорстокістю, але й образою: так було прийнято карати раба, дитину або жінку. Якщо завдати у відповідь удар так само, то зло піде по замкнутому колу. Рада Ісуса “підставити іншу щоку” означає дати зрозуміти вашому ворогові, що якщо його злість не вщухла, він може вдарити вас знову, але тільки відкритою долонею – як рівного.

Інший приклад. Уявіть, що ви перебуваєте в суді, де багатий кредитор звинувачує вас у несплаті величезного боргу і вимагає натомість усе ваше майно. Ви не можете виграти, але можете показати йому, що він насправді робить. Ісус радить: віддайте йому весь одяг – свою “останню сорочку”, щоб він був посоромлений вашою наготою.

Третій приклад відображає ситуацію, характерну для окупованої Юдеї. У римських солдатів було право змушувати городян нести їхнє спорядження цілу милю (але, згідно з правилом, не більше). Ісус радить: добровільно пройдіть із солдатом другу милю, здивувавши його і змусивши побоюватися, щоб це порушення не виявило начальство. Отже, крім помсти окупантам й іншим своїм ворогам, є інший шлях зберегти людську гідність. Ідучи цим шляхом, можна одержати Божу перемогу над жорстокістю і несправедливістю»[2].

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за приклад для мого зростання й утвердження у власній гідності…

Contemplatio (споглядання)

Приклади, які наводить Ісус у цьому уривку Євангелія, є тільки маленькими натяками, які допомагають зрозуміти Його основну ідею: у будь-якій ситуації, незважаючи на всі провокації, власний гнів та розчарування, ми завжди можемо виявити великодушність, властиву Божій Любові. Христова наука – це не просто порада, а Добра Новина. Ісус не тільки сам усе це виконував, але для всіх, які слідують за Ним, відкрив новий спосіб бути справжніми людьми…[3]


[1] А. Леске. Євангеліє від Матея. (Міжнародний Біблійний Коментар. Т. 4: Євангелія та Діяння апостолів). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2019. – С. 67.

[2] T. Wright. Matthew for Everyone. Part 1: Chapters 1−15. London SPCK 2002, P. 50−52.

[3] Там само. – 52.

4 коментарі до “1-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Важливість звичайних слів та любові (Мт 5:33−41)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Хочу теж подякувати, особливо за пояснення трьох випадків непротивлення злу. Ісус, навчаючи, завжди опирався на знайомі слухачам речі, події чи явища, притаманні єврейській культурі, традиціям і звичаям того історичного часу. Відкрилося дещо нове, що допомагає в розумінні тексту. Дійсно, вдарити когось в праву щоку можна лише тильною стороною долоні. Для мене було відкриттям і те, що таким способом ображали людей саме безправних, беззахисних, і це було не просто жорстоко і боляче, але нищило гідність людини. «Підставити другу щоку», – це наче без слів заявити про власну гідність Божої дитини, про рівність усіх перед Богом. По лівій щоці можна вдарити тільки відкритою долонею, як рівного. Ця внутрішня готовність потерпіти заради Любові може стримати руку кривдника від зла… Думаю, що «підставити другу щоку» – це також повестися інакше, ніж це прийнято у світі; це піти за духом, а не за тілом. Це насправді дуже нелегко, але, поступаючи так, очищаємося самі, вмираємо для себе, свого егоїзму; водночас також духовно піднімаємо кривдника, звертаючись до вищого, благороднішого, що є в глибині єства кожної людини.
    «Пройти дві милі»… і знову,- як важливо правильно розуміти історичний контекст! Ісус Христос через звичні речі прагне і до нас донести духовні істини. Можна щось робити з обов‘язку, згідно правил, Закону, – і це добре. Але Господь кличе нас до більшого, – до життя в Божій Любові, щоб ми були вже не під Законом, а під благодаттю.
    – Боже, дякую Тобі за науку, яку отримую з уст Твого вірного священика! Допоможи мені все чинити з любові до Тебе і до своїх ближніх, дай силу жити Твоїм Словом:
    «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!»
    (Рим.12:21)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *