Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. 32. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33. і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34. Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36. нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. 37. Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38. Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39. Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? 40. А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. 41. Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42. бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43. був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. 44. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? 45. А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. 46. І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.»
Євангеліє від Матея має досить унікальну структуру: серед розповідного матеріалу чітко виділяються п’ять окремих навчальних частин. Як не дивно, але в науковому світі, вперше цю закономірність відзначив американський вчений Bejamin Bacon щойно на поч. XX ст. Цей бібліст зауважив, що все навчання Ісуса Євангелист Матей помістив у п’ятьох великих блоках, які нагадують П’ятикнижжя Мойсея (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня). Матей в такий спосіб хотів наголосити, що Ісус є немов новий Мойсей, який дає світові не просто новий Закон, але Новий Союз та новий спосіб життя. Так в Мт 5 – 7 (т. зв. Нагірна проповдь) Ісус закликає Ізраїль бути істинним народом Божим та проголошує своєрідну конституцію Божого Царства. В Мт 10 Ісус посилає учнів на проповідь і навчає їх як проповідувати Боже Царство. Згодом в Мт 13 розповідаючи різні притчі Ісус навчає учнів про природу Божого Царства (як воно починається, росте і т. д). Далі в Мт 18 ми зустрічаємося з навчанням про те, яку природу повинні мати стосунки учнів Ісуса між собою та як повинні жити ті, які є новими людьми Царства – це т. зв. навчання про Церкву. Вкінці, в трьох главах (Мт 23 – 25), які передують розповідям про страсті та Воскресіння, всі лінії Євангелія сходяться до купи в розповідях про Суд та Милосердя.
Уривок Євангелія, яке читається в цю неділю є частиною цього останнього та довгого повчання Ісуса про Суд та Боже милосердя. Нижче подаю коментар Н. Т. Райта на цей уривок.
“Однією з найбільших подій XX століття було заснування Міжнародного суду, який розташовується в Гаазі (Нідерланди). Слід визнати, що це свідчить про разючий стрибок вперед у розвитку світового правосуддя. До недавнього часу навіть проектування будь-якого міжнародного закону було важким завданням. Але за останнє сторіччя ми стали свідками жахливих масових злочинів проти людства, і тому члени світової спільноти вирішили, що більше не можна спостерігати за всім цим з боку. Справедливість – одна з найпотаємніших бажань людства. Коли її немає, ми в глибині душі відчуваємо, що відбувається щось неправильне. Справедливість важко виявити, і ще важче відновлювати її на практиці, проте це ніколи не зупиняло людей, які шукають справедливості. Це поняття означає не просто покарання аморальності, але щось набагато більше – повернення світу до споконвічної рівноваги.
І християни, і юдеї (як і послідовники деяких інших релігій) переконані в тому, що наше пристрасне бажання справедливості походить від Самого Бога. Багато хто вірить, що в кінці кінців Бог встановить таку справедливість у всьому світі, про яку Гаазький суд може тільки мріяти. Тільки тоді світ буде повернений до порядку. Частиною біблійної картини майбутнього є відновлення справедливості в результаті приходу Сина Чоловічого (Людського). В останній проповіді Ісуса в Євангелія від Матея ми зустрічаємося не із звичайною притчею, а з описом небесної сцени, яка виглядає продовженням 24-ї глави. Ісус буде піднесений як правитель світу, займе почесне місце («сяде на престолі слави Своєї»), і всі ми станемо свідками Його праведного суду.
Згадка про пастуха, який відділяє овець від козлів (вірші 32-33), другорядна по відношенню до суті цього уривка, – як би сильно тема різної оцінки народів не полонила уяву читачів. На Близькому Сході і зараз кіз і овець пасуть разом, але на ніч менш стійких до холоду кіз відводять в більш тепле місце.
Про що ж тоді ця розповідь?
З одного боку, вона розповідає про «останній суд». Західні християни знайомі з цією ідеєю завдяки картинам і багатьом класичним творам. Але той критерій Господнього суду, який представлений в даному уривку, виглядає для нас досить несподіваним. Все залежить від того, як люди поводилися з «одним із братів найменших» Господа. Хто ж такі ці брати?
Ісус якось сказав, що для Нього брат, сестра і матір – це ті, «хто виконає волю Отця Його, Який на небесах» (12:50). Значить, ті євреї, які не прийняли Ісуса як Месію, будуть суджені в залежності від того, як вони ставилися до Його послідовників (яких Він вважає членами Його справжньої сім’ї).
Звичайно ж, в цьому уривку з Євангелія йдеться і про те, що християни повинні дбати про будь-яку людину так само, як про самого Ісуса; це повинно бути само собою зрозумілим. Але все ж сенс притчі – не тільки в цьому звичному тлумаченні.
Ця розповідь є апогеєм проповіді Ісуса в попередніх розділах, де Він звинувачував своїх співвітчизників (особливо їх уявних лідерів) і говорив про Своє майбутнє вознесіння у відповідності з біблійним образом Сина Чоловічого (Людського). У даному контексті розповідь про Божий суд над світом виглядає зовсім інакше, ніж його зазвичай представляли євреї. Ісус оголошує, що Він буде судити світ у відповідності з тим, як народи ставилися до того Ізраїлю, який Він вже оновив. Суд над народами завжди вважався частиною покликання Месії (наприклад, Пс 2:8-12), який часто представлявся як пастух (наприклад, Єз 34:23). Можливо, саме тому в сцені суду Ісуса використані вівці і кози.
Але коли Ісус займе свій престол, оточений всім ангельським воїнством? Ми вже зустрічалися з описом цієї події у вірші 16:27. І я вже висловлював припущення, що і в цьому тексті, і у вірші 24:30 (про відплату Синові Чоловічому) Ісус говорив не про Своє друге пришестя, а про ті події, які стануться на очах людей Його покоління. Згідно з багатьма новозавітними текстами (наприклад, 1 Кор 15:25-28), Ісус вже править світом як його повноправний Володар. Чи не повинні ми вважати, що суд, про який йдеться в цьому уривку, відбувається протягом всієї людської історії – з часу воскресіння і вознесіння Христа до сьогоднішнього дня? Можливо що, «останній суд» постійно рухається нам назустріч?
Звичайно ж, одного разу Боже правосуддя над світом здійсниться остаточно. Зрештою, про це говорять і інші євангелисти, і апостол Павло в своїх посланнях (наприклад, Рим 2:16, 2 Кор 5:10). А Матей нагадує нам про те, що Ісус, вже править світом, піклується про Своїх послідовників – як про Своїх братів і сестер – на всіх шляхах їхнього життя.
Чи не здається це тлумачення егоїстичним і
самовдоволеним? Можливо, якщо мати на увазі тільки благополучне західне
християнство. Ні, якщо ми згадаємо про те, що в багатьох країнах братів і
сестер Христа зневажають, паплюжать, переслідують і вбивають. Уявіть, як ця
розповідь повинна була надихати перших читачів Євангелія від Матея і яку надію
вона може вселити в багатьох людей в наші дні”[i].
[i] Райт Н. Т. Матфей. Евангелие. Популярный комментарий/Пер. с англ. (Серия “Читая Библию”.) – М.: ББИ, 2010, 246 – 249
