Друга неділя після Пасхи. Томина. Дія Ісуса через учнів (Ді 5:12–20)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона, 13. і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати, однак народ хвалив їх вельми. 14. Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків, 15. так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на кого-небудь із них упала. 16. Сила людей збиралась навіть із довколишніх міст Єрусалима, несучи хворих і тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували. 17. Устав тоді первосвященник і всі ті, що були з ним, то була секта садукеїв, і, повні заздрощів, 18. наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в’язниці. 19. Але вночі ангел Господень відчинив двері в’язниці й, вивівши їх, мовив: 20. “Ідіть і, ставши у Храмі, говоріть до народу всі слова життя цього”».

Коментар до тексту

У вв. 12–16 вміщено третій підсумок чудотворної діяльності апостолів (пор. Ді 2:42–47; Ді 4:32–37). Лука показує, як діяльність Ісуса (пор. Мк 6:55–56) продовжується у служінні Його учнів. Одним із місць, де збираються перші християни у Єрусалимі, є притвор Соломона – затінена площа вздовж східної стіни т. зв. Двору Язичників. Цей простір використовувався для комерції, навчання та розмов. Люди ззовні все більше починають усвідомлювати природу сили апостолів і відповідають вірою на діяння Христа в їхньому житті. Та поширення Церкви поза межі Єрусалима та її щораз більша суспільна впізнаваність викликає ворожість, заздрість та спротив офіційних релігійних провідників, і починаються перші переслідування апостолів (вв. 17–19), які, попри всі труднощі, досвідчують надзвичайну Божу опіку та захист (в. 20)[1].

Meditatio (розважання)

«Сила людей збиралась навіть із довколишніх міст Єрусалима, несучи хворих і тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували». До цього моменту служіння Церкви відбувалося лише в Єрусалимі, проте Божий план був набагато масштабніший: «Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії та аж до краю землі» (Ді 1:8) – цей вірш на початку книги Діянь апостолів зумовлює динаміку росту Церкви. У кінці Євангелія від Матея читаємо про «Велике доручення» Воскреслого Христа Своїм апостолам: «Ісус же приступив і промовив до них: “Дана Мені всяка влада на небі й на землі. 19. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, 20. навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку”» (Мт 28:18–20).

Уся книга Діянь апостолів пронизана таємничою присутністю Воскреслого, Який діє через Своїх учнів. Апостоли повинні зробити свій внесок, але головне робить Бог. Навіть ініціатива апостолів кудись іти і щось робити має свою глибшу причину – вона є реалізацією Божого задуму. Апостол Павло пізніше скаже: «Бо то Бог викликає у вас і хотіння, і діяння за Своїм уподобанням» (Флп 2:13).

Ісус не замикався в Собі, але завжди йшов туди, де люди потребували Божої сили, або ж відповідав на духовні та фізичні потреби тих, які приходили до Нього: «І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й усяку недугу в народі. 24. Чутка про Нього розійшлася по всій Сирії, і приносили до Нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і Він оздоровлював їх. 25. А йшла за Ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалима, з Юдеї та із Зайордання» (Мт 4:23–25); «А як заходило сонце, усі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до Нього, і Він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх» (Лк 4:40). Тепер ми читаємо, як Діяння апостолів розповідають про ту саму діяльність Христа через Його учнів.

Oratio (молитва)

«Розбитих серцем Він ізціляє і перев’язує їхні рани» (Пс 147:3).

Contemplatio (споглядання)

Життя перших учнів Ісуса, динаміка поширення Доброї Новини через їхню проповідь та служіння є моделлю для наслідування всім наступним поколінням християн. Стосунки апостолів з Ісусом, а також Його діяння в них і через них є не тільки чудовим прикладом, але й викликом для служителів Ісуса впродовж усієї історії Церкви. Наскільки ми сьогодні пам’ятаємо про місійну природу Церкви й готові виходити поза свій зрозумілий і комфортний «Єрусалим»? Яка якість нашого учнівства? Що потрібно зробити, щоб Христос міг діяти через нас сьогодні так само, як Він робив це через Своїх апостолів?

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Acts 5:12–20.