Другий тиждень Великого посту. П’ятниця. Божі заповіді – дорога життя (Прип 6:20–7:1)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї. 21. Прив’яжи собі до серця їх назавжди, | повісь собі на шию. 22. Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, | як ляжеш, буде чатувати над тобою, | а як пробудишся, буде з тобою розмовляти. 23. Бо заповідь – то світильник, а навчання – світло; | повчальні докори – дорога життя, 24. щоб зберегти тебе від злої жінки | та від облесливости язика чужої. 25. Не пожадай у твоїм серці її вроди | і не давай себе звести її морганням, 26. бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, | тимчасом як замужня на дороге життя полює. 27. Чи ж можна в пазуху вогню набрати | так, щоб одежа не згоріла? 28. Або чи можна по жару ходити | так, щоб не опеклися ноги? 29. Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: | хто б її не торкнувся, не буде той безвинним. 30. До злодія не ставляться з презирством, | якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний. 31. Та як упіймають, усемеро заплатить; | усе, що має в хаті, мусить він віддати. 32. Хто перелюбствує, тому ума бракує; | сам себе губить, хто це чинить. 33. Він стусанів і ганьби набереться, | сором його не зітреться ніколи. 34. Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, | і він не пощадить у день помсти. 35. Ніякого він викупу не прийме, | нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари. 7:1. Мій сину! Зберігай мої слова, | заповіді мої сховай у себе».

Коментар до тексту

У цьому уривку батько вкотре перестерігає сина не чинити перелюбу (пор. Прип 5:1–23). Він починає своє повчання заохоченням пильно зберігати навчання своїх батьків (вв. 20–21). Мудрець, зображений у ролі батька, переконаний, що його навчання та заповіді провадитимуть сина та вбережуть його від спокус перелюбниці (вв. 22–24). У контексті своїх роздумів він застерігає сина від пожадання краси чужої жінки (вв. 25–28), бо цей гріх завжди буде мати прикрі наслідки. Порівнюючи перелюб до крадіжки, батько яскраво описує певні дії щодо перелюбника, до яких обов’язково вдасться чоловік чужої жінки після виявлення перелюбу (вв. 29–35). Єдина певна дорога – слухатись порад батька та зберігати його заповіді (Прип 7:1; пор. Прип 1:8)[1].

Meditatio (розважання)

«Бо заповідь – то світильник, а навчання – світло; | повчальні докори – дорога життя». Єврейське поняття «מִצְוָה / mitsva» – дослівно «заповіді» − у багатьох місцях Старого Завіту є синонімом до іншого важливого терміна «תּוֹרָה / tora» – дослівно «закон». Разом ці слова позначали весь Закон, який Ізраїль отримав на горі Синай, щоб, зберігаючи його, перебувати в Союзі з Богом – іти дорогою життя, задля якого була сотворена людина. Як і весь Закон, так і окремі заповіді служили моральним орієнтиром для людей, які через гріх зійшли з дороги життя − замість простих доріг ходили манівцями, замість дороги мудрості вдалися до доріг нечестивих.

Якщо термін Закон був більше загальним і часто підсумовував або охоплював усі заповіді, приписи чи постанови, то заповіді містили дуже конкретні заборони. Різні сфери життя врегульовувалися відповідними заповідями, які завжди вказували на те, що саме в житті людини набрало неправильного характеру та що, зрештою, вело людину від Бога в небуття. Найбільший Псалом 119 повністю присвячений похвалі Господньому Законові та Його заповідям: «Ти повелів заповіді Твої, щоб пильнувати вельми» (Пс 119:4); «Про Твої заповіді буду роздумувати і на стежки Твої буду вважати» (Пс 119:15); «Це була моя частка, що я беріг Твої заповіді» (Пс 119:56); «Горді кують на мене брехні, я ж усім серцем бережу заповіді Твої» (Пс 119:69); «Більш ніж старі, я розумію, бо я беріг Твої заповіді» (Пс 119:100); «Тому всі Твої заповіді я визнаю за справедливі; кожну неправедну стежку ненавиджу» (Пс 119:128); «Визволь мене від гніту людини, і Твої заповіді я пильнуватиму» (Пс 119:134); «Глянь, як я заповіді Твої люблю! Господи, живи мене за Твоїм милосердям» (Пс 119:159); «Пильную заповіді Твої і свідоцтва Твої, бо всі мої дороги перед Тобою» (Пс 119:168); «Рука Твоя хай буде готова допомогти мені, бо Твої заповіді я собі вибрав» (Пс 119:173).

Цікаво, що пʼятирічному віці єврейська дитина вже починала вивчення Тори, у десятирічному – коментаря на Тору, який називається Мішна, а в тринадцять років хлопці вже були відповідальні за збереження усіх заповідей. Беручи до уваги останню дату, коли хлопець досягав 13 років життя, відбувалося спеціальне святкування «בַּר מִצְוָה / bar mitzvah» – дослівно «син заповіді». Цей вік вважався часом зрілості особи – з того часу хлопці дотримувалися всіх практик юдаїзму нарівні з дорослими. З початком XX cт. (1922 р.) визнавці юдаїзму почали святкувати подібне свято і на честь 12-ліття дівчат. Тепер його також святкують у день 13-ліття дівчат так само, як і хлопців, але його назва «בַּת מִצְוָה / bat mitzvah» – дослівно «дочка заповіді».

Oratio (молитва)

«Господні заповіді – праві: вони радують серце. Веління Господнє – ясне: воно просвічує очі» (Пс 19:9).

Contemplatio (споглядання)

Божі заповіді так само, як і Божий Закон, відображають Божий порядок у всесвіті. Вони також вказують на те, де наше життя не відповідає цьому порядкові. Та якщо ми хочемо жити Божими заповідями, то зауважимо, що самого бажання для цього замало – нам просто забракне духовних сил, щоб їх виконати. Щоб жити Божими заповідями, нам потрібна Божа благодать, яку ми найвищою мірою отримуємо в Господі нашому Ісусі Христі. Наша єдність із Христом дарує нам силу йти дорогою життя – дорогою простою, дорогою мудрості, дорогою Божих заповідей…

---

[1] Коментар до тексту оснований на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Prov 6:20–7:1.