Lectio (читання)
«Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона; 25. волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи, 26. бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту. 32.І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, 33. що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34. силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36. Інші наруг і бичів зазнали, та ще й кайданів і в’язниці; 37. їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; 38. вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. 39. І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, 40. бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість. 12:1. Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, Який замість радости, що перед Ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і Який возсів праворуч Божого престолу».
Коментар до тексту
Цей уривок − частина глави (Євр 11), повністю присвяченої темі віри, якою відзначалися всі праведники Старого Завіту: саме через їхню вірність Богові, довіру до Нього у всіх обставинах життя вони і стали праведними – людьми, які сподобалися Богові (пор. Євр 11:6). На початку уривку (Євр 11:24–26) автор послання зображує подвиг віри пророка й Боговидця Мойсея, а далі (Євр 11:32–38) перелічує надзвичайні подвиги віри різних праведних мужів – суддів, царя Давида, пророка Самуїла та інших пророків, «яких світ був невартий» (в. 38), але які жили так, що «Бог не соромиться зватися їхнім Богом» (Євр 11:16). Останні два вірші цієї вражаючої глави (вв. 39–40) творять підсумок усього сказаного та забезпечують плавний перехід до теми витривалості у Євр 12. Віруючі мають усвідомлювати себе нащадками великих героїв віри і, вдивляючись у приклад Самого Христа, відкинути «всякий тягар і гріх, що так легко обмотує нас, і бігти витривало до змагання, що призначене нам» (Євр 12:1–2).
Meditatio (розважання) [1]
«Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, Який замість радости, що перед Ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і Який возсів праворуч Божого престолу». Благодать нового життя, яке ми отримали у Христі, безцінна. Саме тому св. Павло закликає своїх адресатів не просто встояти в духовній боротьбі, щоб не втрати цю благодать, не тільки не уникати цієї боротьби, але відважно в неї входити – провадити її з упевненістю в перемозі.
Біг був однією з найбільш популярних дисциплін на Грецьких іграх, і саме тому апостол у багатьох своїх листах заохочує до такого ж духовного та витривалого змагу й послуговується для цього різноманітною термінологією зі світу спорту: «Отак ви переносите ту саму боротьбу, яку ви бачили в мені та яка й тепер в мені, як це вам відомо» (Флп 1:30); «Я хочу, щоб ви знали, яка в мене велика боротьба за вас і за лаодікеян та за всіх тих, що не бачили мене особисто» (Кол 2:1); «Але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю» (1 Сол 2:2); «Щоб ви не стали недбайливі, а навпаки, наслідували тих, які вірою й витривалістю успадковують обітниці» (Євр 6:12); «Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. 8. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на Його появу» (2 Тим 4:7–8).
Хоча Євр 11 містить чудовий список прекрасних прикладів для духовного наслідування, основним фокусом нашого духовного життя, джерелом нашої сили є Ісус Христос. Ісус переміг у цій боротьбі перед нами (пор. Йо 16:32) і чекає на фінішній прямій – у день Його Парусії та загального воскресіння мертвих – усіх тих, які хочуть розділити з Ним Його перемогу. Для того, щоб ми не програли в цій духовній боротьбі, у якій надзвичайно високі ставки, Він пропонує нам Свою силу – Слово, яке є вічним (Йо 6:68), живим і діяльним (Євр 4:12), та пречисте Тіло й животворящу Кров (Мт 26:26–29; Мк 14:22–25; Лк 22:15–20; Йо 6:48–51; 1 Кор 11:23–25). Витривале несення хреста Самим Ісусом є прикладом для нашого духовного життя, а в Ісусі Розп’ятому знаходимо потрібні сили: «Тому, власне, що страждав і Сам був випробуваний, Він може допомогти тим, що проходять через пробу» (Євр 2:18).
Oratio (молитва)
«Господь − то моя сила й щит мій! На Нього уповало моє серце, і допомоги зазнав я; тим і радіє моє серце, і я Його вихваляю піснею моєю» (Пс 28:7).
Contemplatio (споглядання)
Відразу після слів, над якими розважаємо сьогодні, апостол заохочує: «Тож думайте про Того, Хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом. 4. Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха» (Євр 12:3–4). Павло знав, що тільки з Христом Він може подолати ті виклики, які з людського погляду подолати складно: «Я можу все в Тому, Хто укріплює мене» (Флп 4:13). Тай Сам Господь запевняє: «Неможливе в людей, можливе є в Бога» (Лк 18:26). Ось тому св. Павло пише до молодої спільноти, яка переживає різні труднощі та поділи: «Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, 23. ми проповідуємо Христа Розп’ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, 24. а для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків, – Христа, Божу могутність і Божу мудрість. 25. Бо нібито немудре Боже мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили» (1 Кор 1:22–25).
[1] Деякі думки в розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Heb 12:1–2.
Дуже дякую
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!