29-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Зберігати вірність та працювати над спасінням (Євр 5:11–6:8)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Про те ми мали б багато сказати, та висловити його трудно, бо ви на розум недолугі. 12. Тоді як ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення, і дійшли до того, що потребуєте ще молока, а не твердої страви. 13. Бо хто ще молоко вживає, той не досвідчений у вченні правди – він бо немовлятко. 14. А тверда страва для дорослих, у яких із-за звички почуття вправлене в тому, щоб розрізняти добро від зла. 6:1. Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога, 2. про навчання хрещення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний. 3. Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить. 4. Воно бо неможливо тих, які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа, 5. скуштували доброго Божого Слова й сил майбутнього віку, 6. та й відпали!, знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають. 7. Земля бо, що п’є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення, 8. а та, що приносить терня й будяки, непотрібна, близька до прокляття, кінчається тим, що її спалять».

Коментар до тексту[1]

У цьому уривку св. Павло заохочує своїх адресатів практикувати живу віру. У Євр 5:11–14 він наголошує на важливості розуміння головних істин, які скріплюють християнську віру. Проблема осіб, до яких звертається апостол, полягала в тому, що вони зробили дуже маленький поступ на дорозі їхньої духовної зрілості (в. 12). Тому в наступних віршах (Євр 6:1–3) Павло деталізує аспекти основоположного вчення, які називає духовним молоком, а не дорослою (твердою) їжею. Апостол перелічує шість прикладів, які могли творити первісний катехитичний перелік наставлення у вірі: покаяння в ділах мертвих – вказівка на полишення життя у грісі та навернення до Бога, щоб творити Його волю; віра в Бога, тобто довіра до факту, що Він існує та продовжуватиме діяти − сповнить Свої обітниці та спасе від гріха; хрещення – йдеться не тільки про християнське хрещення, але й про відмінність від єврейських ритуальних омивань; рукоположення – обряд вилиття Святого Духа для доручення якоїсь місії у спільноті; воскресіння мертвих – вказівка на майбутнє воскресіння всіх людей; суд вічний – остаточний суд у часі Парусії Ісуса Христа. Далі (Євр 6:4–11) апостол будує свою аргументацію, послуговуючись образами, які пригадують блукання Ізраїлю в пустелі (Чис 14). Так само, як і покоління, яке мандрувало пустелею, християни перебувають у мандрівці віри, і ця подорож, на жаль, може мати найгірші сценарії, як-от відступництво, невіра та скептицизм (пор. Євр 2:1–4; 3:12–13; 10:26–31; 12:25–29).

Meditatio (розважання)

«Воно бо неможливо тих, які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа, 5. скуштували доброго Божого Слова й сил майбутнього віку, 6. та й відпали!, знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають». У цих трьох віршах та двох наступних (вв. 7–8) говориться про людей, які спочатку повірили у Христа, а потім Його зреклися. У Євангелії від Йоана Ісус каже: «Оце ж воля Того, Хто Мене послав, щоб з усього, що Він дав Мені, Я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня. 40. Така бо воля Мого Отця, щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним і щоб Я воскресив його останнього дня» (Йо 6:39–40). Проте перестороги апостола у Євр 6:4–8 вказують на те, що трапляються випадки, коли люди, які спочатку повірили (можливо, вдавали, що повірили), пізніше відкидають спасіння. Про це йдеться і в інших текстах НЗ (Мт 7:21–23; 25:1–13; Лк 13:22–30). Тільки Бог знає, хто справді спасенний: «Однак стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: “Господь знає своїх” і “Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім’я визнає”» (2 Тим 2:19).

Справжня віра характеризується активною співпрацею з Божою благодаттю: «Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки, коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами, 13. бо то Бог викликає у вас і хотіння, і діяння за Своїм уподобанням» (Флп 2:12–13); «Бережіть себе самих у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя» (Юди 1:21). Ті, які насправді відкинули гріх і яких діткнуло Слово Євангелія, потрохи зростають та уподібнюються до Христа: «Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо Його насіння в ньому перебуває, і він не може грішити, бо він від Бога народився» (1 Йо 3:9).

Перестороги у Посланні до Євреїв звернені до тих, які живуть у грісі, але заявляють, що вірять у Христа. У кінці життя вони можуть почути від Ісуса: «Я вас не знав ніколи! Відійдіте від Мене, ви, що чините беззаконня!» (Мт 7:23). Подібно як Ізраїль у Старому Завіті, такі люди мали можливість переконатися в існуванні Бога та пізнати Його волю, але вони не виявляють ніяких перемін назовні, які випливають з їхніх внутрішніх переконань (пор. Іс 1:11–14; 1 Сам 15:22; Міх 6:8). Знання правди не залишає місця для вибачення стосовно невіри (Рим 1:20): як Ізраїль у пустелі досвідчив Божу силу та отримав Його заповіді, але не відповів вірою та послухом, так і ми, отримавши спасіння у Христі, через свою впертість і немудру поведінку можемо відвернутися від Нього.

Oratio (молитва)

«О ви, що любите Господа, ненавидьте зло! Він зберігає душі Своїх вірних, з рук грішників їх визволяє» (Пс 97:10).

Contemplatio (споглядання)

Може видатися, що ця різка мова унеможливлює навернення після відступництва, проте автор листа зумисно вживає певні гіпреболи, щоб підкреслити серйозність наслідків залишення Христа. Трохи далі Павло дещо пом’якшує тон розмови і каже, що Бог цінує усі наші зусилля: «Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння. 10. Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до Його імени, і послуги, що ви святим робите понині» (Євр 6:9–10). Та все ж дуже важливо не випробовувати Божу терпеливість і зухвало жити подвійним життям, але з вдячністю і трепетом співпрацювати зі Святим Духом над своїм спасінням…

---

[1] Коментар до тексту, розважання та запрошення до споглядання основані на: J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Heb 5:11–6:8; L. T. Johnson, The General Letters and Revelations, In The Catholic Study Bible. Oxford University Press. Third. Ed. 2016, P. 1707.