3-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Довіра до Христа – запорука успіху під час місії (Мт 10:9−15)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. 10. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, бо робітник вартий утримання свого. 11. А як зайдете в якесь місто чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. 12. Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир домові цьому! 13. І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього, а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. 14. І як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. 15. Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж містові тому!».

Коментар до тексту

Євангельське читання дня містить продовження настанов для апостолів, яких Господь посилає на проповідь. Загалом ціла 10-та глава містить т. зв. другу навчальну частину в Євангелії від Матея. У Нагірній проповіді Ісус розповідав учням про Царство Небесне (Мт 5−7), а тут Він навчає, що поширення Доброї Новини про Царство вимагає абсолютної довіри до Того, Хто піклується про наше життя більше, ніж про птахів та польові лілеї (Мт 6:25−34). Господь бажає, щоб через благовістування апостоли принесли мир у кожну домівку, починаючи від тих, хто забажає їх прийняти (Мт 10:11). Через добрих людей Господь подбає про все необхідне для місії, «бо робітник вартий утримання свого» (Мт 10:10; пор. Лев 19:13; Чис 18:31; Втор 24:15; 25:4; 1 Кор 9:9; 1 Тим 5:18). Перед тими, хто не прийме апостолів, слід обтрусити порох із ніг – цей символічний акт вказував на розрив стосунків та проголошення суду (Мт 10:14; пор. Ді 13:51). Люди, які відмовляються прийняти Боже правління (Боже Царство), самі обирають інший напрям життя, як колись зробили це мешканці Содому і Гомори (Бут 19:1−29; пор. Мт 11:23−24; 2 Пт 2:6; Юди 7; Од 11:8), і в День суду пожнуть плоди своїх рішень.

Meditatio (розважання)

«Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. 10. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, бо робітник вартий утримання свого». Ісус мав дуже багато учнів, але з-поміж них вибрав тільки 12 апостолів (Мт 10:1−4), яких наділив особливим авторитетом, тому що поділився з ними Своєю владою. У Його імені та силою Його благодаті апостоли були покликані послужити усім людям. Позаяк вони даром отримали від Господа силу та благодать, які є безцінними, то й з іншими мали поділитися ними задарма (Мт 10:8). Щоби в апостолів не виникало спокус і думок, що вони можуть дати людям щось більше, ніж поручив їм Господь, у своїй місії вони в усьому мусіли повністю покластися на Нього.

Сьогодні у багатьох християнських середовищах можна почути нарікання, щоб нам бракує засобів та ресурсів для ефективного поширення Євангелія, та це лише напівправда. Наші основні проблеми цілком інші, серед них – брак живого зв’язку з Христом, нерозуміння справжньої природи Церкви та відсутність абсолютної довіри до Христа. Якщо ми триматимемо зв’язок із Христом, то будемо пам’ятати, що ми, християни, беремо участь у Його «кампанії» та що Він більше за нас зацікавлений у тому, щоб наша місія сьогодні була успішна. Ми також не є апостолами в первісному розумінні цього слова, але, будучи охрещені, ми покликані допомагати їхнім наступникам – єпископам та їхнім помічникам священникам. Тому важливо запитувати себе: «Чим я можу допомогти?».

Ісус довірив апостолам дуже багато, а вони зі свого боку також мали навчитися довіряти Ісусові у всьому, головно під час місій. Сьогодні нам можуть не подобатися ті чи ті єпископи чи священники, але нам також потрібно навчитися довіряти тим, кому Христос доручив Свою владу. Перші апостоли були здебільшого дуже простими людьми, не надто приготованими та обізнаними в богослов’ї, однак Господь поділився з ними чимось значно більшим, ніж просто знаннями, – Своєю владою та благодаттю. Тому нам усім – єпископам, священникам, богопосвяченим особам та мирянам − варто кожного дня запитувати себе, наскільки кожен із нас на своєму місці й у своєму стані довіряє Богові та пам’ятає, що Він і надалі хоче провадити Свою місію і дарувати людям мир посеред труднощів та хаосу цього життя.

Oratio (молитва)

Ісусе, навчи мене довіряти Тобі в усьому…

Contemplatio (споглядання)

Для того, щоб ширилося Небесне Царство, не потрібно багато – лише відкритися на нього через покаяння, а потім проголосити Ісуса Господом нашого життя. Наступним кроком має бути повна довіра до Бога в усьому, і це не тільки змінюватиме нас на краще, але й сприятиме місії Христа у світі…