25-та неділя після П’ятдесятниці. Чинити милосердя (Лк 10:25–37)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І ось якийсь законовчитель устав, щоб Його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?”. 26. А Ісус мовив до нього: “В Законі що написано? Як там читаєш?”. 27. Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога Твого, усім серцем твоїм, усією твоєю душею, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого”. 28. “Ти добре відповів, − сказав (Ісус), − роби це і будеш жити”. 29. Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?”. 30. Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалима до Єрихона й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого. 31. Випадком ішов якийсь священник тією дорогою; побачив він його і, збочивши, пройшов мимо. 32. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього і пройшов мимо. 33. Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) і, побачивши його, змилосердився. 34. Він приступив до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним. 35. На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся. 36. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?”. 37. Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя”. Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само”».

Коментар до тексту

Притча про милосердного самарянина є відповіддю Ісуса на запитання законовчителя. Кожен з основних персонажів представляє ширшу групу чи клас людей, до яких вони належать. Хоч самарянин надає тільки матеріальну допомогу, притча уможливлює тлумачення й на духовному рівні. Мета подорожі робить поведінку священника та левіта ще огиднішою: якщо по дорозі до Єрусалима вони мусіли зберігати ритуальну чистоту, і це бодай трохи могло слугувати їм оправданням (подорожній мав вигляд мерця, тому був нечистий з ритуальної точки зору), то вони не мали такої причини, коли поверталися з Єрусалима, виконавши всі обряди. Отже, священник та левіт виступають негативним прикладом, а самарянин − їхнім антиподом. У сучасній культурі слово «самарянин» стало синонімом гуманіста, тому вже не так легко собі уявити, наскільки драматичний переворот традиційних очікувань був здійснений у цій притчі.

Meditatio (розважання)

«Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя”. Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само”». Той, від кого найменше сподівалися, – змилосердився (Лк 10:33). Дієслово σπλαγχνιζομαι / splanhnidzomai / милосердитися в Луки, крім цього уривку, уживається тільки в розповіді про воскресіння єдиного сина вдови з Наїну (Лк 7:13) та в притчі про милосердного батька (та двох його блудних синів: Лк 15:20). Цим словом Лука передає найвищий ступінь співпереживання, солідарності та милосердя Ісуса.

Притчею про милосердного самарянина Ісус недвозначно заявляє, що для Бога всі люди однакові. Для сучасників Ісуса таке розширене розуміння «ближнього» було певним викликом, адже під ближнім передусім малося на увазі одноплемінників ізраїльтян. Книга Левіт (19:34) поширює значення цього поняття на іноземців, які постійно жили в Ізраїлі, але крім самарян та язичників. Подібно і члени спільноти в Кумрані (поселення монашого типу на берегах Мертвого моря) закликали до любові «синів світла» (членів спільноти) та ненависті до «синів темряви» – язичників та навіть інших ізраїльтян. Схоже навчання знаходимо і в старозавітній літературі Мудрості, зокрема в книзі Сираха (12:1–7). Своєю позицією Ісус ламає усталені звичаї та розширює горизонти.

У кінці притчі Ісус закликає чинити милосердя кожній людині. Це запрошення до справжнього життя, для якого сотворена людина. Жоден інший варіант та спосіб життя не зробить людину щасливою та не принесе гармонії у світ. Людина або живе Божим життям, або вона перетворюється у звіра. Немає нейтрального стану. Інертний, пасивний стан – це немовби перебування людини в духовній комі. Чинити милосердя означає духовно рости і дарувати іншим те, чого вони потребують. Саме потребують, а не заслуговують, бо й ми самі мало на що заслуговуємо, але дуже багато отримуємо в дарунок. Чинити милосердя означає лікувати рани людей, завдані гріхом, і так відновлювати Божий порядок у світі. Хтось скаже: «Звідки взяти сили на всіх потребуючих, а передусім тих, які нам немилі або завдають терпінь?». На Тайній Вечері Ісус пояснює учням: «Без Мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо 15:5). Ще в іншому місці Господь каже: «Неможливе в людей − можливе в Бога» (Лк 18:26). Це дуже добре зрозумів апостол Павло: «Я можу все в Тому, Хто укріплює мене» (Флп 4:13).

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість розуміння, що любити Тебе неможливо без любові до ближнього…

Contemplatio (споглядання)

Притчею про милосердного самарянина (10:25–37) Ісус показує, що для Бога всі люди однаково дорогі, та закликає усіх, які хочуть жити Божим життям (життям вічним), до любові ближнього без жодних обмежень та кордонів…