24-та неділя після П’ятдесятниці. Ісус – Господь над хворобами і смертю (Лк 8:41–56)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«По повороті Ісус був прийнятий народом, бо всі Його чекали. 41. Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім’я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав Його просити зайти до нього в хату, 42. бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як Він ішов туди, люди тиснулися до Нього. 43. Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, 44. підійшовши ззаду, доторкнулася краю Його одежі й умить стала здоровою – спинилась її кровотеча. 45. Ісус спитав: “Хто доторкнувся Мене?”. А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло Тебе юрмляться і тиснуться”. 46. Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до Мене, бо Я чув, як сила вийшла з Мене”. 47. Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. 48. Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, іди в мирі!”. 49. Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя”. 50. Ісус, почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться”. 51. Прийшовши до хати, Він не пустив нікого із Собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір’ю дитини. 52. Усі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить”. 53. І ті сміялися з Нього, бо знали, що вмерла. 54. А Він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!”. 55. І дух її повернувся до неї, і вона миттю встала. Тоді Він звелів дати їй їсти. 56. Батьки ж її були здивовані вельми, та Він наказав їм нікому не говорити, що сталося».

Коментар до тексту

Два переплетені чуда – зцілення кровоточивої жінки після дванадцятирічної недуги та воскресіння дванадцятилітньої дочки начальника синагоги – представляють наступний рівень розвитку теми про надзвичайну силу Ісуса. Попередньо Лука вже засвідчив про владу Ісуса над природою (утихомирення бурі на морі: Лк 8:22–25) та демонами (зцілення Гергесинського біснуватого: Лк 8:26–39). Тепер ми бачимо демонстрацію влади Ісуса над хворобами та смертю (Лк 8:40–56).

В історії про зцілення гергесинського біснуватого та в обох історіях в Лк 8:40–56 Ісус не дотримується старозавітного закону ритуальної чистоти: біснуватий, який жив серед гробів та свиней, жінка, хвора на кровотечу, мертва дочка Яіра – усі вони відповідно до законів, представлених у книзі Левіт, а пізніше у довжелезних трактатах Мішни, вважалися нечистими, і тому кожен, хто торкався таких людей, теж ставав нечистим. Однак Ісус показує, що ці вимоги у Старому Завіті мали тільки перехідне виховне значення, і їхнім завданням було навчити здеградовану через гріхопадіння людину, що Бог є Святий, і щоб наближатися до Нього, людина має переходити певне приготування. Тепер же Сам Бог наблизився до людини в немислимий спосіб… Він – Той, Хто завжди приносить зцілення, цілість та дарує життя усім своїм дочкам і синам, яких ще перед створенням світу полюбив відвічною Любов’ю та наперед призначив спадкоємцями Свого Царства (пор. Єр 31:3; Еф 1:3–14). Лука хоче показати, що Бог в Ісусі з Назарета прийшов до всіх – язичників іюдеїв, багатих і бідних, а передусім до відкинутих і тих, для яких, за людськими мірками, уже немає надії.

Meditatio (розважання)

«Ісус спитав: “Хто доторкнувся Мене?”». Це запитання актуальне й сьогодні. Навколо був натовп, велика юрба. Напевно, годі було протиснутися крізь таку кількість людей, які з різних причин оточували Ісуса та йшли слідом за Ним. Та по-справжньому торкнулося Ісуса тільки двоє: згорьований батько та вимучена жінка. Яір – начальник синагоги –мусів,напевно, упокорити свій гонір, перш ніж прийти й просити допомоги у цього дивного Учителя з Назарета, до якого представники релігійної влади на той час ще не мали офіційних застережень, але вже висували багато претензій. Жінка, яка хворіла на кровотечу і через це вважалася ритуально нечистою, теж наважилася переступити через формальну заборону будь-якого контакту (в такому стані) з іншими людьми і торкнулася краю одежі Ісуса. Обоє, зрештою,завдяки вірі отримали бажане.

До зустрічі з Ісусом та перед звершенням чуда кожен з них пройшов свій шлях. Шлях болю, страху, очікування, може, навіть відчаю та безнадії. Та в Ісусі було щось таке, що спонукало їх прийти до Нього з надією та довірою. І вони не були посоромлені.

Усе це сталося на очах в учнів. Щоправда, у випадку воскресіння дочки Яіра присутні були тільки троє. Проте ми, теперішні учні, читаємо розповідь про ці два чуда, живучи в дуже подібному світі, – посеред таких же зажурених та зранених людей. Та якщо ми коли-небудь торкнулися Ісуса так само, як оці двоє, про яких сьогодні розповідає Лука, тоді неодмінно знайдемо спосіб та докладемо всіх зусиль, щоб так засвідчити про Нього, що навіть ті, які вже втратили надію,захочуть також з Ним зустрітися і пережити цей дотик.

Oratio (молитва)

Ісусе, учини мене здатним ділитися досвідом зустрічі з Тобою…

Contemplatio (споглядання)

Євангеліє цієї неділі дуже виразно показує, коли Ісус діє. Можна фізично торкатися Христа, і ніколи не пережити це внутрішньо. Можна приймати Євхаристію і читати чи слухати Слово, і ніколи не пережити зміни. Євангелист каже: «Усі Його чекали» (Лк 8:40). Це усвідомлено чи неусвідомлено відбувається й сьогодні. Віра Яіра та зболеної жінки показує, що треба робити для того, аби будувати справжні взаємини з Господом, а потім свідчити про Нього тим, які на Нього чекають.