24-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Світло, яке дарує Ісус (Лк 11:34–41)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«“Світло твого тіла – твоє око. Коли око твоє здорове, усе твоє тіло світле; коли ж воно недуже, усе тіло твоє темне. 35. Гляди, отже, чи світло, що в тобі, не є темрява. 36. Коли, отже, усе тіло твоє світле й нічого темного не має, воно буде все в світлі, так, наче б освічувало тебе світло (своїм) сяйвом”. 37. Коли Він говорив іще, якийсь фарисей запросив Його на обід до себе. Ісус увійшов і сів за столом. 38. Побачивши це, фарисей здивувався, що він перше не зробив обмивань перед обідом. 39. Господь сказав до нього: “От ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства. 40. Безумні! Чи ж той, що зробив верх, чи не зробив і середини? 41. Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте”».

Коментар до тексту

Цей уривок, як і читання попереднього дня, є частиною ширшого дискурсу про полеміку між Ісусом та Його противниками (Лк 11:14–54). У Луки 11:33 Ісус заохочує вживати світло за призначенням – його не можна ховати, навпаки, воно має бути провідником. У Лк 11:34–36 читаємо про заклик до апостолів бути таким світлом. Якщо ми перебуваємо у світлі, то будемо світити самі та провадити інших. Ігнорування світла дає місце темряві…

У наступних віршах (37–41) описано обід Ісуса в домі якогось фарисея, під час якого Господь говорить про контраст між внутрішньою та зовнішньою чистотою, часто наявний у повсякденному житті фарисеїв. У віршах 37–41 маємо початок гострої дискусії, яка закінчиться аж у кінці одинадцятої глави (два наступні дні будемо читати її продовження). Хоча Мойсей не вимагав мити руки перед їжею, у традиції фарисеїв цей акт, як і багато інших формальних жестів, був дуже важливий. Ісус, однак, наголошує, що деякі з їхніх практик є добрими, якщо вони не залишаються тільки на рівні зовнішніх формальних актів і якщо фарисеї при цьому не занедбують найважливішого – любові та правосуддя.

Meditatio (розважання)

«Світло твого тіла – твоє око. Коли око твоє здорове, усе твоє тіло світле; коли ж воно недуже, усе тіло твоє темне». Особа, перспектива та погляди на життя якої пошкоджені примітивним матеріалізмом або ж неправильним уявленням про духовність, зазвичай сліпа до Божої правди, тобто до об’єктивної інформації про сенс життя та його призначення.

У грецькому оригіналі Євангелія для означення ока вжите слово ἁπλοῦς / гаплувс, яке має широкий спектр значень: «добрий», «щирий», «простий» «здоровий», «щедрий». Ще одне буквальне значенням цього слова − «єдиний, цілий, одиничний». Ісус вживає це поняття не випадково, адже вислів «єдине око» − це гра слів як у грецькій, так і в єврейській мовах, і має важливий богословський сенс. Крім того, грецька версія (LXX) Єврейської Біблії використовує цей термін (ἁπλοῦς / гаплувс / єдиний, одиничний) для перекладу грецькою мовою поняття «досконалий». «Досконалий» – це той, хто «цілеспрямовано» відданий Богові, хто цілковитоввіряє своє серце Богові[1].

Людина з «єдиним / цілісним / цілеспрямованим / здоровим / щедрим оком» дивиться на світ Божими очима, бачить цей світ у всій його повноті – гармонійно та цілісно, тому адекватно спрямовує свою діяльність та зусилля (духовні та фізичні). Цілісний погляд на світ можна мати тільки тоді,коли ми дивимося на нього крізь призму Євангелія Ісуса Христа.

Ісус вказує фарисеям, що їхнє навчання про Бога та духовне життя не зовсім правильне (притемнене), тому потребує переосмислення та змін, але вони не хочуть вийти поза свої усталені уявлення. Світло Христового навчання надто разить їхній духовний зір, який звик до напівтемряви. Тому в іншому місці Євангелія від Луки Ісус каже: «Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, і саме вино розіллється, і бурдюки пропадуть. Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків» (Лк 5:37–38). Коли молоде вино вливали до шкіряних бурдюків, то воно ще трохи бродило, і бурдюки розтягувалися, а потім переставали бути еластичними. Так вони могли зберігати вино навіть цілий рік. Якщо би потім у них захотіли знову влити молоде вино, то через бродіння вони просто б тріснули. Для того, щоби бачити світ таким, яким він є насправді, треба навчитися дивися на нього очима Ісуса, а для цього потрібно відкинути усі інші погляди та ракурси, які не відповідають Євангелію.

Oratio (молитва)

«Засвіти в серцях наших, Чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий мисленні очі наші, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вложи в нас і страх блаженних Твоїх Заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі. Бо Ти єси просвічення душ і тілес наших, Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь» (Молитва перед Євангелієм на Літургії Св. Йоана Золотоустого).

Contemplatio (споглядання)

Щоденне читання та роздумування над Божим Словом змінює наш погляд на Бога, ближніх, самих себе та світ навколо.

---

[1] C. S. Keener. The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary. Grand Rapids, MI; Cambridge, U. K.: Wm. B. EerdmansPublishing Co. 2009, P. 232.