Lectio (читання)
«Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до Своїх учнів: “Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!” 24. Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: “Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже”. 26. Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: “Хто ж тоді може спастися?” 27. Ісус же, поглянувши на них, мовить: “У людей це неможливо, але не в Бога − у Бога-бо все можливо”. 28. І заговорив до нього Петро: “Ось ми покинули все й пішли слідом за Тобою”. 29. Ісус озвавсь і каже: “Істинно кажу вам: Нема такого, хто, кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля ради Мене та ради Євангелії, 30. не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль і в майбутньому віці життя вічне. 31. І багато з перших стануть останніми, а останні – першими”. 32. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за Ним, страхалися. І взявши знову Дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з Ним».
Коментар до тексту
У Мр 10:17–22 читаємо про чоловіка, який запитує Ісуса, що йому робити, щоб осягнути вічне життя. Ісус каже, що треба виконувати заповіді, і коли той стверджує, що дотримується їх, пропонує йому продати свої багатства, роздати бідним і йти слідом за Ним. Проте чоловік, маючи великі багатства, відходить зажурений. Далі йде текст сьогоднішнього Євангелія, у якому Ісус пояснює, що годі спастися, якщо людина покладається на багатства. Спасіння − тільки в Бозі, тому варто віддати Йому своє серце й поставити на Нього все. Навіть якщо по-людськи щось видається неможливим, то в Бога можливе все.
Петро каже, що Дванадцять відповіли на покликання й відмовилися від усього заради Ісуса. І Господь обіцяє, що ті, які все принесли в жертву заради Нього, отримають набагато більше благословення − і тепер у братстві Божих людей, і в майбутньому віці. Більшість учнів Ісуса не були бідняками, а більш-менш заможними рибалками та збирачами податків, проте вони залишили свої прибуткові справи, щоб піти за Ним. Ісус каже, що їхня нагорода полягатиме в тому, що вони матимуть спільну власність з іншими віруючими в цьому світі, і їм цього вистачатиме (пор. Ді 2:44–45), а ще − життя вічне у прийдешньому Царстві.
Meditatio (розважання)
«Істинно кажу вам: Нема такого, хто, кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля ради Мене та ради Євангелії, 30. не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль і в майбутньому віці життя вічне». У коментарі на уривок Лк 18:15–17, 26–30 (текст Євангелія 27-го тижня після П’ятдесятниці) уже мовилося про те, що тут не йдеться про занедбання обов’язків щодо наших ближніх, а про те, що треба поставити Ісуса та служіння задля Божого Царства на перше місце. До того ж потрібно дати таке свідчення відповідального та зрілого життя перед родиною, яке викликає повагу і спонукає наших близьких долучитися до служіння заради Божого Царства. Саме це й робили апостоли, бо деякі з них були одруженими (пор. 1 Кор 9:5).
Цей текст містить ще одну важливу тему. Своїм приходом, діянням та навчанням Ісус установлює те, чого так пристрасно прагнула більшість юдеїв, − Боже Царство, спасенну верховну Божу владу, яка по-новому діє на благо всього світу. Це означало, що майбутній вік, про який говорив Ісус, міг проявитися вже в цьому часі. У всій повноті він настане тоді, коли всяке зло буде знищено, і всі ті, які належать до майбутнього віку, стануть причасниками його життя. Позаяк грецьке слово «αἰών / aion» (дослівно «вік») часто перекладається як «вічність», майбутнє життя почали називати вічним життям. Юдеї ділили час та історію на дві частини – теперішній вік (у якому ми живемо) і майбутній вік (коли час перейде у вічність; вік повноти Божого Царства).
Сьогодні вислів «майбутній вік» часто розуміють лише як існування, яке триває вічно. В оригіналі ж ідеться про те, що в цьому новому Божому віці все оновиться й буде звільнене від зіпсуття, занепаду, зла, гіркоти, болю, страху і смерти. І це лише початок. Виникнуть нові можливості, будуть нові радості. Небо і земля з’єднаються, Бог і Його діти житимуть разом. Саме цього очікували юдеї. Та це настане аж тоді, коли над світом остаточно встановиться спасенна Божа влада.
Ісус почав здійснювати це вже в теперішньому віці, хоча, звичайно, зло і смерть ще не зникли, адже Він Сам зіштовхнувся з панівними силами нинішнього віку, однак там, де Він був присутній з людьми, які смиренно вірили, що Боже Царство діє в Ньому і через Нього, уже можна було розгледіти проблиски майбутнього віку.
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені мудрість ставити Тебе на перше місце, щоб усе інше посідало свої місця…
Contemplatio (споглядання)
Вічне життя в людині починається тоді, коли вона відкривається на Бога та Його план для її життя. Воно починається вже в теперішньому віці, і смерть не може його знищити. У Євангелії від Йоана Ісус каже: «Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає Моє Слово й у Того вірує, Хто послав Мене, живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя» (Йо 5:24). Справжнє життя − тільки в Бозі, тому важливо навчитися відводити Йому перше місце, бо поза Ним не існує чогось, що можна назвати справжнім життям.
