Великий вівторок. Бог невидимо присутній і дієвий (Вих 2:5–10)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Аж ось зійшла фараонова дочка скупатися в річці, слугині ж її ходили собі край берега річки; угледіла вона кошичок у комишах і послала рабиню, щоб узяла його. 6. Відчинила вона його, побачила дитинку, а ось воно хлоп’ятко плаче. Змилосердилася вона над ним і каже: “Це єврейська дитинка”. 7. Каже тоді його сестра дочці фараоновій: “Хочеш, побіжу й покличу тобі мамку з єврейок, щоб вигодувала тобі дитятко?” 8. І відповіла їй фараонова дочка: “Побіжи!” Побігла дівчина й покликала матір дитинки. 9. І каже їй фараонова дочка: “Візьми оце дитятко та вигодуй його мені, а я дам тобі за це заплату”. Взяла жінка дитятко й вигодувала його. 10. А як дитятко виросло, привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І надала йому ім’я Мойсей, кажучи, з води, мовляв, витягла я його».

Коментар до тексту

«В історії виходу ізраїльтян із Єгипту, крім Самого Бога, тільки три особи відігравали важливу роль: Мойсей − представник Бога, його брат Арон, фараон − противник Божого плану спасіння. В історії Виходу домінує постать Мойсея, отож саме йому присвячено найбільше уваги. Дитинство та юність Мойсея, як і Євангелія дитинства Ісуса (Мт 1–2; Лк 1:26–2:52), засвідчують, що Бог, про Якого тут не говориться прямо, таємничо чуває над його долею. Народження Мойсея та його незвичайний порятунок − це конкретний приклад непослуху жінок (повитух і дочки фараона) розпорядженню фараона. Факт, що сама дочка фараона бере єврейського хлопця до своїх палат й усиновлює його, доволі парадоксальний. Місце вбивства, від якого рятується Мойсей, перетворюється на місце спасіння, і хлопчика вигодовує рідна мати – так він не втрачає зв’язку зі своїм народом. Очеретяний кошичок, у який було покладено Мойсея (Вих 2:3), у єврейський мові позначається тим самим словом (תֵּבָה / tevah), що й ковчег, у якому врятувався Ной зі своєю сім’єю (Бут 6:14). Біблійний автор свідомо з’єднує дві розповіді про чудесний порятунок, наголошуючи, що Історія Спасіння триває та продовжується. Порятунок Ісуса Христа від переслідувань Ірода також станеться в Єгипті, куди подадуться Йосиф і Марія, бо знавіснілий тиран чигатиме на життя Дитятка (Мт 2:13–23)[1].

Meditatio (розважання)

«Відчинила вона його, побачила дитинку, а ось воно хлоп’ятко плаче. Змилосердилася вона над ним і каже: “Це єврейська дитинка”». Іронічно, що власна дочка суперечить декретові фараона, згідно з яким євреї не мали майбутнього. Біблійний автор показує, що Бог діє там, де ми не сподіваємося, і в спосіб, який неможливо передбачити. Ця іронія Бога, яка вказує на абсурдність людської пихи та бунту, імпліцитно (непрямо, приховано) виражена в перших 19-ти главах книги Виходу.

Ми не знаємо, чому плакало маленьке хлоп’ятко, можливо, від голоду, можливо, з якоїсь іншої причини, але в цій маленькій дитині був плач усього його стражденного народу, а в ширшому плані − усього людства, яке потребувало, щоб хтось над ним змилосердився. Дочка фараона побачила в кошику дитинку – маленьку, безпомічну людину − і виявила їй своє милосердя. Фараон, натомість, не бачив у новонароджених дітях таких самих осіб, як він, живих людей зі своїми правами та потребами. Сповнений відчуттям власної вищості та переваги свого народу над євреями, фараон міг розгледіти тільки чужинців та загрозу – політичну, економічну й, можливо, ще якусь.

Бог бачить злиденне становище людства й кожної людини зокрема від моменту гріхопадіння – відтоді, коли гріх зруйнував наше щастя. І тому Бог діє, виявляючи нам Своє милосердя. Коли Мойсей буде дорослим, Господь скаже до нього: “Бачу Я, бачу бідування народу Мого, що в Єгипті, і чую голосіння, що його спричинюють доглядачі. О, Я знаю біль його! 8. Тому Я і зійшов рятувати його з рук єгиптян і вивести його з тієї землі в землю простору й гарну, що тече молоком та медом, на житла ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та евусіїв. 9. І ось голосіння синів Ізраїля дійшло до Мене, Я бачив утиски, що ними пригнітають їх єгиптяни. 10. Іди ж, оце пошлю тебе до фараона, щоб вивів ти народ Мій, синів Ізраїля, з Єгипту”» (Вих 3:7–10).

Oratio (молитва)

«Бо Ти, о Господи, добрий і ласкавий, і повний милосердя до всіх, що Тебе прикликають» (Пс 86:5).

Contemplatio (споглядання)

Біблійна історія − це розповідь про місію Бога, про те, як на зойк зраненого людства Бог постійно й терпеливо відповідає Своїм милосердям; це історія шляху від рабства до свободи, неймовірна Історія Спасіння, яке спочатку полягало у звільненні від рабства (Вих 6:6) задля Союзу з Богом (Вих 19) народу Ізраїлю, а потім через діяння Ісуса Христа – Бога, Який став людиною, порятунок усього людства. Ні Ізраїль, ні людство загалом не мали жодних шансів, але Бог Біблії є Богом життя, Визволителем і Відкупителем, Він − Спаситель і Господь. Книга Виходу запрошує нас навчитися розпізнавати Його кроки й поведінку, щоб відтак зустрітися з Ним у Христі Ісусі…

---

[1] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 126–127.