Третій тиждень Великого посту. Субота. Важливість терпеливості (Євр 10:32–38)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Згадайте перші дні, коли ви, тільки що просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань: 33. ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали. 34. Ви бо й разом із в’язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще й постійне. 35. Не покидайте, отже, цього вашого довір’я, бо воно має велику нагороду. 36. Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю. 37. Ще бо трохи, дуже мало часу, і Той, Хто має прийти, прийде, не забариться. 38. А праведник Мій з віри буде жити; коли ж він відступить, Моя душа не матиме вподобання в ньому».

Коментар до тексту

У Римській імперії ті євреї, які сповідували юдаїзм, відмовлялися приносити жертви ідолам або обожествленим імператорам, але влада їх толерувала, бо вони обіцяли молитися за імператора до свого Бога. Коли деякі євреї навернулися у християнство, то найперше відчули велику ворожість від своїх одноплемінників, які також вдалися до оскарження християн перед Римом, що ті вже не є євреями. Рим надто вникав у деталі, тому часто траплялися великі переслідування тих євреїв, які стали християнами, тому деякі з них задля збереження життя прагнули повернутися до юдаїзму. І тоді св. Павло написав листа, щоб переконати своїх адресатів, що в Ісусі вони отримують набагато більше, ніж може запропонувати юдаїзм. Апостол наголошує на абсолютній перевазі Христа над ангелами та праведними мужами Старого Завіту (1:1–4:13), на перевазі священства Христа над священством Арона та левітів (4:14–7:28), а також жертви Христа над левітськими жертвоприношеннями (8:1–10:18). Чотири рази апостол перестерігає адресатів, щоб вони не відкидали правди та спасіння, явлених в Ісусі Христі (2:1–4; 3:12–13; 6:4–8; 10:26–31), після чого звертається зі словом підбадьорення до читачів, яке лежить в основі сьогоднішнього читання. Апостол пригадує їхні страждання задля Христа і просить далі перебувати у вірності, яка матиме велику нагороду (вв. 32–25). На думку Павла, християни, які зносять страждання, потребують єдиного – терпеливості, щоб укінці отримати сповнення обітниці (в. 36). У вв. 37–38 апостол вкладає подвійну цитату − з пророцтва Ісаї 26:20 (у її грецькому перекладі – LXX): «Ще бо трохи, дуже мало часу, і Той, Хто має прийти, прийде, не забариться», яка вносить у текст есхатологічну перспективу (тему повернення Господа), та з пророцтва Авакума 2:3–4, добре відому з дискусії Павла про віру (Рим 1:17; Гал 3:11): «А праведник Мій з віри буде жити», яка впроваджує провідну тему наступного тексту.

Meditatio (розважання)

«Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю». У Посланні до Євреїв св. Павло часто повторює цю думку: «Тому й ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, Який замість радости, що перед Ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і Який возсів праворуч Божого престолу» (12:1–2); «Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця, 12. щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою й витривалістю успадковують обітниці» (6:11–12); «І він (Авраам), завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю» (6:15); «Власне тому Він і є посередник Нового Завіту, щоб після того, як наступила Його смерть для відкуплення гріхів Першого Завіту, вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства» (9:15).

У Євангелії від Луки двічі подибуємо доволі знакові висловлювання Самого Ісуса на цю тему. У притчі про зерно, яке є образом Божого Слова, Ісус навчає, що для того, аби, відповівши на Слово, принести плід, треба терпеливості: «Нарешті те, що на землі добрій, − це ті, що, чувши Слово серцем щирим, добрим, Його держать і дають плід у терпінні» (Лк 8:15). У Своїй останній довшій промові, яку називають есхатологічною, Ісус каже: «Вашим стражданням ви спасете душі свої» (Лк 21:19). Слова Ісуса, зафіксовані в Євангелії від Матея, акцентують на терпеливості. Посилаючи учнів на місію, Ісус відверто попереджає: «Вас ненавидітимуть усі за Моє ім’я, але хто витриває до кінця, той спасеться» (Мт 10:22). В есхатологічній промові Ісус каже: «Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне. 13. Але хто витримає до останку, той спасеться» (Мт 24:12–13). Видається, що так чи так терпеливість пов’язана зі стражданням.

Нам важко бути терпеливими, а ще важче переносити терпіння й долати різноманітні випробування. Та без чесноти терпеливості складно осягнути зрілість, або, як каже св. Яків, досконалість: «Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість, 4. за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало» (Як 1:3–4; пор. Рим 5:3; 12:12).

Oratio (молитва)

«Спокійним будь у Господі, надійся на Нього» (Пс 37:7).

Contemplatio (споглядання)

Усі люди в різний час та в різний спосіб переживають якісь терпіння. Так само всі люди мають межу своєї терпеливості. Християни, на відміну від інших людей, дуже добре розуміють, задля чого зносять різноманітні терпіння, а також свідомі того, у Кого треба шукати сили й терпеливості, аби бути витривалими у терпінні…