Святе Богоявлення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Оправдані Його благодаттю (Тит 2:11–14; 3:4–7)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Бо Божа благодать з’явилася, спасенна всім людям, 12. і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, 13. чекаючи блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, 14. Який віддав Себе Самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити Собі народ, що був би Його власний, ревний до добрих діл. 15. Так говори, умовляй і картай з усією повагою. Нехай ніхто тобою не нехтує. 3:4. Та коли з’явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, 5. Він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але зі Свого милосердя, купіллю відродження й відновленням Святого Духа, 6. Якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, 7. щоб ми, оправдані Його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного».

Коментар до тексту

На початку цього уривку св. Павло пригадує Титові, якого поставив єпископом Криту, що прихід Христа – Його Життя, Смерть та Воскресіння – дарував світові Божу благодать та уможливив спасіння всіх людей (в. 11). Очікуючи Парусії Ісуса Христа, християни як Його учні повинні перемінювати «нинішній вік», який у листах Павла часто має негативні конотації (1 Тим 6:17; 2 Тим 4:10; пор. Гал 1:4), тверезим, праведним та благочестивим життям (вв. 12–13). Тит має пригадувати вірним, що нове життя християн, зобовʼязаних бути ревними в добрих ділах, стало можливим через жертву Ісуса на хресті (вв. 14–15). Ми отримали спасіння не завдяки нашим добрим учинкам, а з великого Божого милосердя, явленого нам в Ісусі Христі, та через преображуючу силу Святого Духа. Це унікальне Боже діяння робить нас «спадкоємцями життя вічного» (вв. 4–7).

Meditatio (розважання)

«Оправдані Його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного». Благодаттю Христа ми стали «δικαιωθέντες / dikaiotentes / оправдані». Грецьке дієслово «δικαιόω / dikaioo» – дослівно «оправдувати, оголошувати праведним» − спільнокореневе з іменником «δικαιοσύνη / dikaiosyne» – дослівно «праведність, справедливість». Це поняття відображає ідею Божого порядку у світі. Бути праведним означає жити згідно з Божим задумом, Божим планом для світу. Ця праведність виявляється в тому, що ми будуємо правильні стосунки з Богом і ближніми.

Будучи віддаленими від Бога через гріхопадіння наших прародичів, ми посідаємо наднищену гріхом людську природу. Звідси, як каже св. Павло: «Бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати − то ні, 19. бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. 20. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені» (Рим 7:18–20). Тому апостол стверджує, що ми самі не маємо сили стати праведними, але оправдані Божою благодаттю.

Бог не ігнорує гріх і не відмовляється від справедливості, Він осуджує гріх через смерть Ісуса на хресті: «Бо те, що було неможливим для Закону, ослабленого тілом, Бог, пославши Свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі» (Рим 8:3). Тобто, навіть знаючи Божий Закон, ми не маємо сили його виконувати й тому не можемо Законом спастися, а спасаємося / оправдуємося перед Богом лише завдяки Смерті та Воскресінню Ісуса Христа – на хресті Ісус знищив смерть, а через Своє Воскресіння уможливив нам доступ до вічного життя. Отже, оправдання означає, що Бог прощає гріхи всім тим, які з вірою приймають спасіння, подароване нам в Ісусі Христі. Через відречення від гріха та єдність з Ісусом ми стаємо причасниками та спадкоємцями Його життя – «життя вічного», або, як ще його називають, «життя майбутнього віку».

Oratio (молитва)

«Ми дякуємо Тобі, Боже, дякуємо; взиваємо Твоє ім’я, про чуда Твої оповідаємо» (Пс 75:2).

Contemplatio (споглядання)

Християни − це прощені грішники, які усвідомлюють, що тільки завдяки невимовній Божій милості вони отримали можливість нового, справжнього, тобто вічного життя. Усвідомлення цього факту зроджує в нашому серці відчуття / чесноти вдячності та смирення і спонукає до вирозуміння й лагідності супроти інших людей…