9-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Роль духовних провідників та середовищ (Мт 21:12-14, 17−20)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Ісус увійшов у Храм і вигнав усіх, що продавали й купували в Храмі, перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів, 13. і сказав їм: “Написано: Дім Мій Домом Молитви буде зватись, ви ж чините з нього печеру розбійників”. 14. І підійшли до Нього в Храмі сліпі та кульгаві, і Він зцілив їх… 17. І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував. 18. Уранці, повертаючись до міста, Він зголоднів. 19. Побачивши одну смоковницю край дороги, Він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!”. І негайно ж смоковниця всохла. 20. Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?”».

Коментар до тексту

Згідно зі звичаєм, подорож Ісуса до Єрусалима закінчується у Храмі. У ті часи Ізраїль перебував у посиленому очікуванні Бога, Який повернеться на Сіон через Свого представника Месію і відбудує Ізраїль, прогнавши його ворогів та покаравши відступників з-поміж народу. Однак Господь прийшов, а народ та релігійні провідники цього не зауважили. І навіть більше, виявилося, що відповідальна за Храм релігійна еліта не належно виконувала свої обов’язки, тому що шукала надмірного зиску на обміні грошей, які були в обігу в державі, на ті, які можна було прийняти до Храмової скарбниці (переважно тирські шеклі з великим вмістом срібла), а також завищувала ціни на тварин, яких прочани хотіли купити, аби принести в жертву. Слова Ісуса відлунювали до старозавітних пророків, які неодноразово звертали увагу на зловживання відповідальних за Храм. Ймовірно, переночувавши в домі Своїх друзів Лазаря, Марти і Марії у Витанії (в. 17), а наступного дня повертаючись до Єрусалима, Ісус вчинив символічний акт суду супроти міста й релігійних провідників народу – відкидаючи Свого Месію, Єрусалим обирає долю безплідної смоковниці (вв. 17−20).

Meditatio (розважання)

«Написано: Дім Мій Домом Молитви буде зватись, ви ж чините з нього печеру розбійників». У цьому болісному вигуку Ісуса, яким Він із жалем характеризує стан духовного життя у Храмі, вміщено також вислови двох старозавітних пророків: «Чужинців, що приступлять до Господа, щоб Йому служити та ім’я Господа любити і бути Його слугами, усіх, що пильнують Суботу, щоб не сквернилася, та міцно тримаються Мого Союзу, 7. Я приведу на Мою святу гору і звеселю їх у Моїм Домі Молитви; всепалення їхні та жертви їхні будуть Мені любі на Моїм жертовнику, бо Дім Мій буде названий Домом Молитви для всіх народів» (Іс 56:6−7); «Чи не зробився в очах ваших Дім цей, що носить ім’я Моє, вертепом розбишак? Ось Я, сам Я це бачив, – слово Господнє!» (Єр 7:11).

Ісая вірив, що чужинці, які дізнаватимуться про духовне життя Ізраїлю, приходитимуть до Єрусалима та задовольнятимуть свої духовні потреби у Храмі. Натомість, повернувшись із Вавилонського полону, зранений Ізраїль в інстинкті самозбереження замкнувся від навколишнього світу (про це можна прочитати у старозавітних книгах Езри-Неємії). Згодом язичників, які приходили до Єрусалима і хотіли стати на молитву посеред чоловіків Ізраїлю, допускали тільки до зовнішнього двору Храму (він межував із двором, де могли стояти жінки Ізраїлю), а вже на балюстраді були розміщені таблички з написами кількома мовами із забороною під страхом смерті неізраїльтянам проходити далі.

Також пророк Єремія напередодні найбільшої катастрофи в історії старозавітного Ізраїлю – Вавилонського полону – оскаржував релігійну еліту народу, відповідальну за Храм, за різні зловживання та політичні інтриги, внаслідок чого Храм перестав бути місцем справжнього духовного відновлення.

Коли цар Соломон збудував Храм, то в молитві на його освячення він благав Господа: «Навіть як і чужинець, що не з Твого народу Ізраїлю, прийде з далекого краю задля імени Твого, 42. бо чути буде скрізь про Твоє велике ім’я, про Твою руку потужну і про Твоє простягнуте рам’я, як він прийде та й стане молитись у цім Храмі, 43. то Ти вислухай його з Неба, з місця, де перебуваєш, і вчини все, чого чужинець проситиме у Тебе, щоб усі народи на землі знали ім’я Твоє та мали страх, як Твій народ Ізраїль, та щоб зрозуміли, що Твоє ім’я покоїться на цім Храмі, що я збудував» (1 Цар 8:41−43). На жаль, ті, які багато отримали, не вміли багато віддати. Чудовий Божий задум духовного відновлення усіх людей через моральний приклад Ізраїлю та за посередництвом духовного життя у Храмі був понівечений людською обмеженістю, примітивними поглядами та різноманітними зловживаннями.

Oratio (молитва)

«Я ж, з превеликої ласки Твоєї, увійду в Дім Твій і поклонюся до святого Храму Твого у страсі перед Тобою» (Пс 5:8).

Contemplatio (споглядання)

Бог «грає на довгу дистанцію». Його задуми та обітниці незмінні. З превеликої Своєї Любові Він хоче щастя для всіх людей, тому запрошує нас до участі у Своєму проєкті відновлення зраненого гріхом світу. Дуже важливо, щоб ми належно виконували свої зобов’язання в Церкві (кожен на своєму місці) та не марнували Його щедрих дарів, уподібнюючись до безплідної смоковниці. Сьогодні ми як члени Церкви, головно духовенство й монашество, несемо велику відповідальність за тих, які стоять за церковною огорожею. Який приклад духовного життя та яку духовну атмосферу наших парафій чи спільнот ми можемо засвідчити та запропонувати тим, які перебувають у пошуку Господа?