2-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Заклик до довірливої молитви (Мт 7:1−8)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Не судіте, щоб вас не судили; 2. бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. 3. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? 4. Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? 5. Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку. 6. Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли. 7. Просіть − і дасться вам; шукайте − і знайдете; стукайте − і відчинять вам. 8. Кожний-бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють».

Коментар до тексту[1]

Ці слова Ісуса є частиною Нагірної проповіді (Мт 5−7). Лейтмотивом перших шести віршів Мт 7 є тема суду. Звертаючись до тих, хто хотів би судити інших, Ісус, використовуючи теми зі Старого Завіту, пояснює, що їх судитимуть таким самим судом (пор. Єз 7:27), а якою мірою вони мірятимуть, такою мірою буде відміряно і їм (пор. Лев. 19:35−36). Ті, які хочуть увійти в Небесне Царство, повинні віддати право судити Верховному Судді, а самі, подібно до свого Учителя, зможуть зцілювати та відновлювати. За допомогою гіперболи, пов’язаної з працею теслі (вв. 3−5), Ісус зображує людину, яка має колоду у своєму оці, але намагається витягти скалку з ока ближнього! Цей вислів демонструє невдалу спробу лицеміра піддати осудові іншу людину та його неспроможність побачити власні недоліки. Тут не засуджується братерська порада, спрямована на те, щоб виправити неправильні вчинки, але засуджується ставлення, з яким така порада дається (пор. Мт 18:15−35). Мотивація полягає в тому, що потрібно завжди любити ближнього, як самого себе.

Якщо послідовник Христа зіштовхується із ситуацією, коли людина не приймає Добру Новину, а лише думає про те, як пройти суд (Мт 7:6), Ісус у такому випадку радить: не вступайте у суперечку з такими людьми, тому що їм бракує розуміння і вони використають ваші аргументи проти вас, щоб вас засудити.

У Мт 7:7−8 читаємо, що всупереч встановленим фарисеями вимогам щодо входження в Царство, Ісус стверджує: Царство відкрите для кожного, хто просить.

Meditatio (розважання)

«Просіть − і дасться вам; шукайте − і знайдете; стукайте − і відчинять вам. 8. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють». Ці слова Ісуса, з огляду на використані дієслова (просіть, шукайте, стукайте), стосуються тих, які моляться. Як і в Мт 6:33, учні Ісуса повинні шукати Божого Царства та його справедливості також і в молитві[2].

«Прохання – найбільш поширена форма молитви, коли ми просимо в Бога потрібних і бажаних нам речей. Прохати означає визнавати свою потребу і той факт, що Господь Бог – і лише Він – може її задовольнити.

Стукання є досить дивною метафорою, яка майже фізично, акустично й візуально відображає наполегливість у проханнях, їхню повторюваність, силу та “гучність”. Тут спадає на гадку й інша притча, якою Ісус показував дієвість молитви, – оповідь про чоловіка, який пізно вночі будить господаря дому і просить у нього хліба (Лк 11:5–8).

Третя метафора – шукання, невтомний пошук. Вона акцентує на тому, що молитва – не швидкий, одноразовий акт, якась чудодійна формула, промовивши яку, невдовзі отримуємо бажане. Шукання – це тривалий і важкий процес, що передбачає рух, подорож, дорогу, іноді кружляння на одному місці… Він вимагає пильності й уваги, напруження всіх сил, а головне – надії знайти бажане.

Наш досвід може не підтверджувати те, що обіцяє Ісус цими словами. Якщо це так, то, можливо, люди зазвичай неправильно розуміють це Ісусове запевнення? Очевидно, що ми не повинні сприймати навчання про молитву як гарантію отримання всього, що попросимо. Ця обіцянка пов’язана передовсім з проханням про забезпечення духовного проводу від Святого Духа (Лк 11:13). Ісус говорить, що Бог почує кожного, хто молиться з таким наміром»[3].

Oratio (молитва)

«Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого».

Contemplatio (споглядання)

«Сучасним людям бракує часу, а радше його присвяти духовним речам. Бракує постійності й готовності віддавати значні зусилля чомусь одному, нехай навіть і дуже потрібному чи бажаному. Ми стали цивілізацією “одного кліку”, одного поруху, який дає нам те, чого хочемо. Слова Ісуса про постійність і невтомність у досягненні того, що просимо, надзвичайно актуальні сьогодні, насамперед для людей забіганих і зайнятих. Нам потрібно виділяти на молитву час, сили й внутрішню енергію. А це передбачає зосередженість і посвяту – речі важкі й вимогливі. Водночас основна суть цих слів, як завжди, позитивна й оптимістична – усе буде добре! Наші прохання не залишаться непочутими, стукання не буде безрезультатним, пошук не зостанеться безплідним. Це та сила Ісусових слів, яка завше додавала натхнення й мотивації молитовним людям усіх часів і всіх поколінь»[4].

---

[1] Коментар до тексту взятий з А. Леске. Євангеліє від Матея. (Міжнародний Біблійний Коментар. Т. 4: Євангелія та Діяння апостолів). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2019. С. 73−74.

[2] B. T. Viviano. The Gospel According to Matthew. In The New Jerome Biblical Commentary (R. E. Brown, J. A. Fitzmyer, R. E. Murphy. Eds.) – Bangalore: Theological Publications in India, 2002. Р. 646.

[3] о. Юрій Щурко. Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії. Opole, Opolska Biblioteka Teologiczna 2016, С. 263.

[4] Там само. – С. 263.