2-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Ісус утихомирює бурю (Мт 8:23−27)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Як Він увійшов до човна, слідом за Ним увійшли Його учні. 24. Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав. 25. Ті кинулись до Нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!”. 26. А Він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав, погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша. 27. І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри, і море Йому слухняні?”».

Коментар до тексту

У Нагірній проповіді (Мт 5−7) Ісус навчав про Небесне Царство, а в наступних двох главах демонструє прихід цього Царства через Свою чудотворну діяльність. Після виявлення сили над хворобами та немочами (Мт 8:1−17) Ісус показує Свою владу над силами природи – утихомирює бурю на морі. У цьому епізоді Господь вказує апостолам на їхню малу віру (пор. Мт 14:31; 16:8), яка контрастує з вірою язичницького сотника у Мт 8:10. У культурі стародавнього Близького Сходу море часто символізувало хаотичні сили, які контролював лише Бог, тому наказ Ісуса, який утихомирив хвилі, слугує знаком, що засвідчує Його божественність (пор. Бут 1:2). Коли великий натовп слухав Нагірну проповідь Ісуса, то Матей каже, що люди дивувалися Його навчанню, бо Він навчав як повновладний (Мт 7:28−29), так само реагували апостоли на дії Ісуса, коли Він утихомирював море (Мт 8:27), а також і інші люди, які стануть свідками Його подальшої чудотворної діяльності (Мт 9:33; 15:31; 21:20; 22:22; 27:14)[1].

Meditatio (розважання)

«А Він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав, погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша». Риторичне запитання Ісуса відразу містить і духовний діагноз апостолів – вони поводяться як люди маленької віри. Грецький прикметник ὀλιγόπιστος / oligopistos, яким тут послуговується Матей, означує особу, яка не має твердої, сильної або впевненої довіри / віри. Цей прикметник на означення апостолів та ширшого кола учнів у першому Євангелії, окрім цього випадку, використано ще три рази: перший − Ісус в Нагірній проповіді нагадує Своїм слухачам, що Бог завжди пам’ятає та піклується про них: «І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?» (Мт 6:30); другий − Господь звертається до Петра, який, ідучи через розбурхане Галилейське море, злякався сильного вітру та хвиль і почав потопати: «Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре, чого засумнівався?”» (Мт 14:31); у третьому випадку описано зажурених апостолів, які не взяли із собою хліба й не вірять, що Господь може подбати про них: «Помітив це Ісус і каже: “Чого перемовляєтесь між собою, маловіри, тому що не взяли хліба?”» (Мт 16:8).

У нашому житті не бракує ситуацій, коли нам здається, що ми полишені самі на себе. Інколи гадаємо, що взагалі «усе пропало». Однак Ісус закликає нас повірити у власну цінність у Божих очах, повірити у великого Бога, здатного на неймовірні речі, − Бога, Який задля нас усіх не тільки не завагався стати людиною, але і віддав за нас Своє життя. Господь може утихомирити будь-яку бурю і принести мир та порядок у найбільший хаос, для цього від нас потрібно тільки одного – довіри до Нього…

Oratio (молитва)

Ісусе, утверджуй мою слабку віру…

Contemplatio (споглядання)

Щоб довіряти Богові, потрібно усвідомити, ким ми є для Нього. Великий апостол народів Павло у Посланні до Римлян пише: «Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, – покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро. 29. Бо яких Він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був первородний між багатьма братами; 30. яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив. 31. Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? 32. Він власного Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як же разом із Ним не подарує нам усього? 33. Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог – Той, що оправдує; 34. хто ж той, що засудить? Христос Ісус, Який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, – Він заступається за нас. 35. Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?36. Як написано: “За Тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз”. 37. Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас. 38. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39. ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим 8:28−39). Світ потребує свідчення нашої віри, надії та любові, які випливають з досвіду, про який пише св. Павло…

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar. Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 8:23−27.