4-й тиждень після Пасхи. Вівторок. Час для спасіння світу (Йо 7:1−13)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«І по тому ходив Ісус Галилеєю; Він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити Його. 2. Наближалося ж юдейське свято Кучок. 3. Отож мовили до Нього брати Його: “Йди-таки в Юдею звідсіль: нехай і учні Твої побачать діла, що їх Ти робиш. 4. Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо Ти таке робиш, то і яви Себе світові”. 5. Навіть і брати Його, отже, не вірували в Нього! 6. Тоді Ісус відказав їм: “Ще Мій час не надійшов, для вас же пора – завжди готова. 7. Не може світ вас ненавидіти, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу проти нього, що діла його лихі. 8. Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час Мій”. 9. Мовивши так до них, залишився в Галилеї. 10. Та коли брати Його пішли на свято, то й Він так само пішов, однак не явно, а наче потай. 11. Юдеї ж шукали Його на святі, питалися: “Де Він?” 12. І говорили багато про Нього люди між собою: одні твердили, що Він добрий, а інші відказували: Ні, Він лише народ туманить. 13. Однак ніхто не говорив про Нього явно – зо страху перед юдеями».

Коментар до тексту

Читання двох наступних тижнів розповідатимуть про навчання Ісуса на святі Кучок. «У юдейському літургійному контексті свято Кучок святкували впродовж семи днів, воно знаменувало той період, коли ізраїльтяни проживали в шатрах у пустині (Вих 23:16) і, за пророком Осією, цілковито залежали від Бога, який задовольняв їхні потреби у воді та ін. (Ос 2:16−17). Святкування було радісне і щасливе (див. Лев 23:42−43). Це було одне з паломницьких свят (інші два – Пасха та Шавуот), коли кожен юдей чоловічої статі був зобов’язаний прийти до Єрусалимського Храму, щоби принести подячні жертви за всі благословення, отримані від Бога»[1].

Брати Ісуса (тобто родичі, ймовірно, діти овдовілого опікуна Ісуса – Йосифа) заохочують Його іти на свято, але вони не вірять в Ісуса по-справжньому, а радше думають про те, як би завдяки чудодійній силі Ісуса можна було зібрати якомога більше прихильників. Ісус натомість діє не на догоду комусь, а виключно через усвідомлення волі Отця, тому іде на свято не відразу, а коли відчуває Божий поклик до дії. У Єрусалимі на Ісуса уже чигають релігійні провідники, які хочуть Його вбити, а простий народ також розділений у сприйнятті особи дивовижного чудотворця з Галилеї.

Meditatio (розважання)

«Не може світ вас ненавидіти, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу проти нього, що діла його лихі». Йоан каже, що юдеї хотіли вбити Ісуса, оскільки зненавиділи Його ще в часі минулих відвідин Єрусалима (Йо 5:18). Уся Його подальша діяльність тільки загострила цей конфлікт. Для розуміння причини напруги, яка щоразу наростала, слід звернути пильнішу увагу на два важливі слова: світ і час. Як пише Том Райт, «на одному рівні тлумачення під поняттям “світ” можна розуміти усю сотворену вселенну та всіх людей, які живуть на Землі, а на іншому рівні “світ” − це певна закостеніла позиція, яка схиляє людину відвернутися від люблячого Творця і намагатися налагодити своє життя без Нього. Це одна з найбільш помітних тем Євангелія від Йоана – Єрусалим, офіційні та неофіційні вожді народу стають уособленням цього “світу”. Коли Ісус прийде до Єрусалима, Він справді “покаже Себе світові”, але світові, який повстав проти Бога (і Якого продовжує хвалити устами), світові, який не бажає знати про незвичайні шляхи Божої любові.

Однак навіть таку поставу Бог використає в реалізації Свого задуму любові. Господь вибрав Ізраїль як Свого представника і світло для світу, і тому через своїх вождів (незважаючи на те, що він відрікся від свого покликання) він усе-таки займає особливе місце посередника між Богом і світом у більш загальному значенні. Скорбота і гнів, насильство і спротив, врешті, увесь біль світу сконцентрувалася в Єрусалимі, і тому, прийшовши сюди, Ісус зустрінеться не тільки з національними проблемами, а й з бідами усього світу, який Бог так сильно полюбив (Йо 3:16)»[2].

Важливо розуміти, як Йоан використовує поняття «час». Якщо, наприклад, грецьке слово χρόνος / hronos позначує тривалий або протяжний календарний час, а інший грецький термін ὥρα / hora вказує на наперед визначений, певний час, то іменник καιρός / kairos, який Йоан використовує у 6-му та 8-му віршах, стосується сприятливого часу, слушного та правильного, щоб виявити месіанську природу служіння Ісуса[3] − Месії, Який служить і несе на Собі наші болі (пор. Іс 53), а не воює силою меча. Ми, які знаємо, чим закінчиться полювання на Ісуса релігійних провідників народу, напевно, ніколи не відважилися б назвати час об’явлення справжньої природи месіанства Ісуса сприятливим часом. Але Бог дивиться інакше – Він не озлоблюється через відкинення Його Сина і не змінює Своїх планів: Його Сина, нехай навіть іронічно (!) − через напис Пилата на хресті, визнають Месією тільки після розп’яття… Через страшне відкинення Ісуса у пащу смерті Він смертю подолає смерть. І коли усі думатимуть, що усе закінчилося, Бог почне оновлення світу Воскресінням Ісуса. Йоан показує, що цей сприятливий час Ісуса насправді є сприятливим для усіх нас, для світу, для всієї вселенної. І так є завжди, коли діє Бог, тільки ми це відразу не вміємо розпізнати і зрозуміти…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твій час, у якому відбулося спасіння та оновлення усього світу…

Contemplatio (споглядання)

Час Церкви завжди означують терміном «καιρός / kairos», бо це сприятливий час для спасіння світу. Це також час для нашого наснаженого свідчення про Божу любов до всього світу. Два тексти апостола Павла вказують на унікальність часу, в якому живемо: «Ось тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасіння» (2 Кор 6:2); «Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. 12. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла. 13. Як день, поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; 14. але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей» (Рим 13:11-14).

---

[1] Т. Окуре. Євангеліє від Йоана. (Міжнародний Біблійний Коментар. Т. 4: Євангелія та Діяння апостолів). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2019. – С. 332.

[2] T. Wright. John for Everyone. Part 1: Chapters 1−10. London SPCK 2014, P. 94−95.

[3] Murray J. Harris. John (Exegetical Guide to the Greek New Testament. A. J. Köstenberger, R. W. Yarbrough – Gen. Eds.) B&H Publishing Group. Nashville, Tennessee 2015. Kindle Edition.Kindle Location 5152.