Lectio (читання)
«“Хто споживає Тіло Моє і Кров Мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому. 57. Як Мене Отець живий послав, і Я Отцем живу, так і той, хто споживає Мене, житиме Мною. 58. Цей Хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей Хліб споживатиме, той повіки житиме”. 59. Те говорив Він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі. 60. Почувши це, багато з-поміж Його учнів говорили: “Жорстока ця мова! Хто може її слухати?” 61. Ісус же, знавши в Собі, що учні Його обурюються з того приводу, мовив до них: “Чи вводить вас теє у спокусу? 62. А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, що тоді? 63. Оживлює Дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух – ті Слова, що їх Я вимовив до вас, вони й Життя. 64. Деякі з вас, однак, не вірують”. Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить Його. 65. Тож додав: “Ось чому Я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до Мене, коли йому того не буде дано Отцем”. 66. Від того часу численні з-поміж Його учнів відступилися від Нього і більше з Ним не ходили. 67. Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: “Невже й ви бажаєте відступитися?” 68. Але озвався до Нього Симон Петро: “Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – Слова Життя вічного! 69. Ми й увірували й спізнали, що Ти – Божий Святий”».
Коментар до тексту
Цей уривок завершує довгу промову Ісуса про Хліб Життя – Євхаристію та Його Слово. Після помноження хлібів та ходіння по воді Галилейського озера на початку Йо 6, що мало пригадати свідкам цих подій історію Виходу з Єгипту, святкування Пасхи та Божі чудеса в пустелі, Ісус говорить, що ці старозавітні події були прообразом Виходу усього людства з-під влади гріха і смерті через Нову Пасху – Його Страсті й Воскресіння. Пережити Таїнство цього духовного Виходу, який у майбутньому перемінить і наше фізичне існування через загальне воскресіння до Життя, можна вже тепер через споживання Тіла і Крові Христа і слухання Слова Божого. Слухачі Ісуса, які доволі заземлено й прагматично сприймали Божі діяння і впродовж Історії спасіння, і ті, які відбулися перед їхніми очима, демонструють абсолютне нерозуміння Його слів та вчинків. Людська логіка не приймає Божих, духовних речей, і тому багато людей, навіть з кола учнів, відходять. Залишаються тільки апостоли, які через визнання Петра (ймовірно, паралельне до визнання Петра біля Кесарії Филипової у синоптичних Євангеліях – Мт 16:16; Мк 8:29; Лк 9:20) виявляють, що це Слово, яке вони не зовсім розуміють, – не просто людське слово, це Слово Життя вічного (Йо 6:68).
Meditatio (розважання)
«Як Мене Отець живий послав, і Я Отцем живу, так і той, хто споживає Мене, житиме Мною». Щоб жити Божим життям, потрібен зв’язок з Ісусом. Цей зв’язок твориться через причастя Тіла і Крові Христа, а також завдяки слуханню Його Слова (Йо 6:56), яке є Словом Життя вічного (Йо 6:68). Ці два таїнственні способи Божої присутності, Божого дару Самого Себе є поза нашим розумінням і перевершують наше людське сприйняття. Щоб жити цими Таїнствами – Євхаристії та Слова, потрібна велика довіра до Бога та усвідомлення факту, що коли Бог схиляється до нас, ми можемо тільки з вдячністю Його приймати і Ним жити.
Бог дарує Своє життя людям через засоби, які належать до нашого світу, – Він Сам стає нашою поживою в Євхаристії та очищує (Йо 15:3), просвічує і скеровує нас Своїм Словом (Пс 119:105). Ці два способи Божої присутності та Його дії у нашому житті взаємопов’язані і спільно допомагають нам відкриватися на Боже життя. Чим глибше ми переживаємо Слово, чим сильніше відкриваємося на Його очищувальну силу і благодать, тим більше, наскільки здатний наш кволий розум, усвідомлюємо потребу єдності з Богом через прийняття Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа.
Можна з певністю сказати, що Слово, запрошуючи нас до єдності з Богом (мовою богослов’я – до сопричастя і спілкування з Ним), водночас відкриває нас до стосунків з нашими ближніми. Заглиблення у Слово дозволяє нам пізнавати незбагненне таїнство Божої любові, яка виявляється у таїнстві Тіла і Крові Христа, і запрошує нас до схожого стилю та динаміки життя. Інакше кажучи, Слово, відкриваючи нам Божу динаміку життя, Його ставлення до людини, запрошує нас до участі в цьому житті через святкування Євхаристії – Таїнств Тіла і Крові Христа – Таїнств Його Страстей і Воскресіння, Життя майбутнього віку, яке через Євхаристію дарується нам уже в цьому теперішньому віці, який проминає. Так наше життя поступово стає євхаристійним: отримуючи від Господа сили, виходимо поза межі свого «я» та починаємо Його наслідувати – починаємо жити для інших…
Oratio (молитва)
Ісусе, дякую Тобі за Нове Життя, яке я отримую через таїнства Слова і Євхаристії…
Contemplatio (споглядання)
Євхаристія − це знак Нового Життя, яке Бог бажає плекати в людині. Євхаристія – це Таїнство обожествлення людей через прийняття надприродного способу життя. Приймати Тіло Христа − означає відважитися жити так, як це Тіло, яке віддає Себе нам…[1]
[1] П. Дюмулен. Евангелие от Иоанна. Комментарий (пер. с фр.). Москва, Паолине 2006, С. 87.
Дуже важливе сьогоднішнє розважання, щиро дякую!
На Св. Літургії центральне місце займає подвійне Причастя: Причастя Словом Божим і Причастя Тілом і Кров‘ю Христа. Сьогодні прийшло глибше усвідомлення, що через це дарування Самого Себе Бог у надприродній спосіб робить нас здатними жити Христом, ходити за Духом, а не за тілом. Відбувається поступове обожествлення, – аж до повноти зросту Христа, щоб ми могли сказати разом з апостолом Павлом: «Живу вже не я, а Христос проживає в мені», а ще: «Моє життя – то Христос, а смерть – то надбання».
– Господи, поможи мені, щоб через слухання Слова Божого та Св. Причастя, спільність братерську та молитву могла все більше жити Тобою і уподібнюватися до Тебе! Амінь.
Дуже дякую
Євхаристія-моє спасіння!
Дякую вам ,о.Юрію,за невпинну працю в служінні для Царства Божого.Нехай Господь винагородить Вам сторицею.Христос Воскрес!