Неділя сиропусна. Потреба прощення (Мт 6:14-21)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. 15. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. 16. Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. 17. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, 18. щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить і де підкопують злодії і викрадають. 20. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. 21. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце».

Коментар до тексту

Неділя сиропусна також має назву Неділя прощення, тому що на Вечірні у спеціальному чині просимо прощення один в одного, щоб, увійшовши з розкаяним серцем у велику Чотиридесятницю, почати подорож до світлого празника Христового Воскресіння. У цю неділю завжди читаємо уривок Мт 6:14-21 з Нагірної проповіді Ісуса Христа (Мт 5-7). Це коротке Євангеліє дня містить три дуже важливі засадничі заклики Ісуса: потреба прощення (6:14-15), потреба внутрішньої аскези (6:16-18), потреба справжніх пріоритетів у житті (6:19-21).

Meditatio (розважання)

«Бо де скарб твій, там буде і твоє серце». Цей останній вірш уривку слугує мотивацією для першого вірша, в якому йдеться про необхідність прощати прогрішення (παραπτωματα / paraptomata) інших людей. Очевидно, тут маються на увазі не тільки дрібні провини ближніх супроти нас (бо саме це означає грецький термін παραπτωμα), але й більші, якими нас кривдять, і ми називаємо їх гріхами (у грецькій мові – ἁμαρτία / hamartia).

Щоби прощати, необхідно мати мотивацію. Потрібно дивитися на іншу людину так, як Бог дивиться на кожного з нас – як на найдорожчий для Нього скарб. А наскільки ми для Нього дорогі, свідчить уся Історія cпасіння, представлена у Святому Письмі. Це потверджують і слова св. Павла: «Бог показує Свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рм 5:8). Коли ми ще були грішниками – Його ворогами (тими, які відійшли від Його плану щодо нас і світу та запалили на землі пекельний вогонь своєю сваволею, недовірою та гординею; слово ἁμαρτία / hamartia взято з мови мисливців на позначення стріли, яка не влучає у ціль, і дослівно означає «промах», «відхід від цілі»). Ми не вартували нічого доброго, а запродалися Сатані, і тоді Господь нас викупив від нашого суєтного життя, яке ми прийняли від батьків наших, не тлінним золотом чи сріблом, а дорогоцінною Кров’ю Христа, непорочного і чистого Ягняти (пор. 1 Пт 1:18-19).

Це неймовірно, але така Його Любов, тому що Він сам є цілковитою Любов’ю (пор. 1 Йо 4:16), яка не шукає свого (пор. 1 Кор 13:5), але любить вічно (пор. Єр 31:3). Він дивиться на нас без нашарування усього того, що затьмарює наше існування, бачить у нас Свій образ та Свою подобу (пор. Бут 1:26-27), а радше − образ Свого Сина, на який, за словами св. Отців, ми були сотворені (пор. Євр 1:3).

Люди, які нас оточують, часто завдають нам страждання (як, зрештою, і ми їм). Іноді кривда цілком несправедлива, і тоді біль ще важчий… У сьогоднішньому Євангелії Ісус пропонує нам звільнення з-під тягарів образ, а для цього потрібно подивитися на іншу особу Його очима. Це нелегко, і кожен з нас це знає. Та як золотий скарб, захований у землі, не втрачає своєї цінності, так і кожна людина, заховавши в собі скарб Божого образу під різними нашаруваннями масок та немочей (які іноді бувають, відверто кажучи, доволі гидкими та відразливими!), не перестає бути Божою дитиною та потребує нашого зцілюючого прощення, завдяки якому може швидше стати тим, ким повинна бути, а ми, прощаючи, не тільки не додаємо такого ж нашарування на свою душу, але також стаємо вільнішими та світлішими.

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за прощення усіх моїх гріхів…

Contemplatio (споглядання)

Усе Святе Письмо є свідченням того, як Бог постійно прощає мені і тобі. Уся Історія спасіння показує, на яку аскезу, кенозис, смирення та приниження Бог здатний задля нас. Усе Святе Письмо свідчить, що ти і я − найбільший пріоритет для Бога, і нам приготовано надзвичайний скарб – життя майбутнього віку (вічне життя).

У контексті сказаного вище важливо поставити собі прості, але дуже важливі запитання. Наскільки я усвідомлюю, що Бог у Христі простив мені, і я також потребую прощати інших? Що перешкоджає мені прощати і любити інших людей, і що я повинен / повинна робити для усунення цих перепон у часі Великого посту? Якими є мої пріоритети та наскільки вони співвідносяться зі словами Ісуса в кінці Євангелія цієї неділі?