Тиждень після Неділі митаря і фарисея. Вівторок. Привілей знати усе заздалегідь (Мк 13:14-23)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«А як побачите мерзоту спустошення, що настане там, де їй не слід наставати, – хто читає, хай розуміє! – тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори; 15. хто на покрівлі, нехай на діл не сходить, ані не входить до своєї хати, щоб узяти щось із неї; 16. а хто у полі, нехай не повертається назад узяти свою одежу. 17. Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час. 18. Моліться, щоб це не сталося зимою! 19. Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, що його сотворив Бог, аж понині, і ніколи більш не буде. 20. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, що їх вибрав, він укоротив ті дні. 21. І коли вам хтось тоді скаже: Ось тут Христос, – або ж: Глянь, онде! – то не вірте. 22. Постануть бо месії неправдиві та пророки ложні й чинитимуть знаки та чуда, щоб, оскільки можна, одурити вибраних. 23. Ви ж зважайте! Я сказав вам усе заздалегідь».

Коментар до тексту

Текст цього Євангелія продовжує апокаліптичну промову Ісуса, яка займає цілу 13-ту главу в Євангелії від Марка. Під мерзотою запустіння слід розуміти зруйнування Єрусалимського Храму римлянами у війні 66-70 рр. Християни, рятуючи своє життя, втікали з Єрусалиму в 67 році й це стало провіщенням всесвітнього горя. Під вибраними слід розуміти просто християн. Випробування будуть супроводжуватимуться  появою численних лжемесій та лжепророків. Однак задля свідчення вірних християн Господь скоротить час випробування.

Meditatio (розважання)

«Ви ж зважайте! Я сказав вам усе заздалегідь». Господь провіщає Своїм учням про майбутні випробування, щоб вони не застали їх зненацька. Він нічого від них не приховував, якщо це мало бути для них хоч якось корисне. Навпаки, Ісус просив їх ділитися з іншими тим, що вони почули від Нього: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. 19. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; 20. навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28:18-20). Господь дуже зацікавлений, щоби найважливіша інформація, яку повинна почути кожна людина – дійшла до усіх закутків земної кулі.

Учні, що правда, до Його Воскресіння не завжди усе розуміли і не відразу спішили Його у всьому наслідувати, головно коли Він тричі заповідав про Свої Страсті (Мк 8:31; 9:31; 10:33-34). Проте Ісус ніколи не вводив учнів у оману і не обіцяв їм легкого життя, або що їх усі завжди радісно вітатимуть, розумітимуть чи прийматимуть (пор. Мт 10; Лк 10).

Вчитуючись у Євангелія Нового Завіту, не важко зауважити, що Ісус залишив нам повчання, які якщо на них відповісти усім серцем – приведуть нас до вічного життя. Говорячи сучасною мовою – Ісус заздалегідь склав найкращий бізнес-план для нашого життя. Він настільки унікальний та універсальний, що підходить для кожної людини на землі. Дивіденди від нього настільки вражаючі, що у жодній людській мові немає слів для їх опису: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять» (1 Кор 2:9). Дивним, однак є факт, що знаючи усе від Нього наперед, коли ми вибудовуємо глобальні чи конкретно-галузеві, або ж якісь локальні стратегії – ми не завжди пробуємо перевірити наскільки вони відповідають Його стратегії – усьому тому, що Він сказав нам «заздалегідь» (Мк 13:23). Чи ми не віримо Його словам? Чи ж ми просто вважаємо, що наші стратегії та плани є більш доречні чи відверто кажучи кращі?

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твою любов, відкритість та великодушність. Даруй мені мудрість жити відповідно до всього того, що Ти відкрив нам через своїх апостолів заздалегідь…

Contemplatio (споглядання)

Підбадьорюючи переслідуваних християн апостол Петро писав: «Ви ж, любі, знаючи це наперед, бережіться, щоб не датися збаламутити блудом беззаконних і не відхилитися від своєї непохитности; 18. але ростіть у благодаті та спізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа: Йому слава і тепер, і по день вічний! Амінь» (2 Пт 3:17-18).