Lectio (читання)
«І приступили Його учні й сказали до Нього: “Чому Ти притчами до них говориш?”. 11. А Він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано. 12. Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати, а в того, хто не має, заберуть і те, що має. 13. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не чують, і не розуміють. 14. На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і, дивлячись, не побачите, 15. бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима і вухами не чути, і не зрозуміти серцем та не навернутись, щоб Я зцілив їх. 16. Ваші ж очі щасливі, бо бачать, та й ваші вуха, бо чують. 17. Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули. 18. Слухайте, отже, притчу про сіяча. 19. До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги. 20. А той, хто був сприйняв його на кам’янистім ґрунті, − це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає, 21. але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля слова, він швидко зневірюється. 22. А той, хто прийняв його між тернину, − це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду. 23. Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший − у шістдесят, ще інший − у тридцять”».
Коментар до тексту
На запитання учнів, чому Ісус говорить притчами (в. 10), Він відповідає словами пророка Ісаї (6:9−10), і це вказує на те, що люди Його часу нічим не відрізнялися від сучасників Ісаї в тому сенсі, що ті і ті, слухаючи Боже Слово, не чули Його і не каялися (вв. 14−15). Сенс притч Ісуса був зрозумілий тільки тим, які твердо вирішили стати Його послідовниками (вв. 11−13). Насправді, люди самі вирішують, що їм робити з почутим Словом. Раввини інколи говорили, що людина може бути перейнята або Законом, або клопотами цього світу (в. 22). Пояснення притчі Ісус відкриває тільки учням (вв. 18−23) – тим, які готові відповісти на Слово і ним жити[1].
Meditatio (розважання)[2]
«Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати, а в того, хто не має, заберуть і те, що має». Цими словами Ісус каже апостолам, що вони мають віру в Нього, тому намагаються збагнути Його навчання, отже, їм буде дано ще більше розуміння Божої істини. Ті, однак, які не здатні відгукнутися на Його запрошення і не дозволяють Божому Слову торкнутися їхніх душ, на відміну від апостолів (пор. Мт 4:18−22), з часом гублять зацікавлення до Божих речей і поглиблюють свою сліпоту – навіть те найменше, що вони мали, поступово втрачається.
Цей вірш також допомагає краще зрозуміти значення притчі про сіяча – притчі, яка дає чудове пояснення надприродної ікономії Божественної благодаті: Бог дає благодать, і людина вільно відповідає на неї. Результат полягає в тому, що ті, які щедро реагують на благодать, отримують ще додаткову і так неухильно ростуть у благодаті та святості.
Ті ж, які відкидають Божі дари, закриваються в собі і через свій егоїзм та прив’язаність до гріха згодом цілком втрачають Божу благодать. Отже, у цьому вірші наш Господь дає чітке попередження та, не обмежуючи нашої свободи, з усією вагою Свого божественного авторитету закликає: «Дійте відповідально!». Численні дари, які Бог продовжує нам посилати, мають приносити свої плоди, тож ми повинні добре використовувати усі можливості для християнського освячення, які Господь постійно нам пропонує упродовж життя.
Ці вірші також ставлять дуже цікаве питання: як божественне одкровення та благодать можуть викликати у людей такі різні відповіді? Тут ідеться як про таємницю божественної благодаті, яка є незаслуженим даром, так і про відповідь людини на цю благодать. Отже, у цій притчі Ісус наголошує на відповідальності людини бути готовою прийняти Божу благодать і відповісти на неї.
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені мудрість розпізнання, як відповідати на Твоє Слово…
Contemplatio (споглядання)
Царство, яке Ісус прийшов установити на землі, не дуже підходило багатьом сповідникам юдаїзму у той час здебільшого через націоналістичне, політизоване та заземлене розуміння ролі Месії. Притча про сіяча, по суті, ілюструвала різне ставлення до Його місії. Якщо люди були відкриті до Нього, загадкова природа притч стимулювала їхню цікавість, а Ісус пізніше давав багатьом Своїм учням повніше пояснення їхнього значення, але не було сенсу це робити, якщо люди не були готові слухати.
Крім того, притчі, як і будь-який вид порівняння чи аналогії, використовуються для виявлення або тлумачення чогось, що нелегко зрозуміти, як це було у випадку з надприродними речами, які пояснював Ісус. Інколи потрібно прикрити рукою очі, щоби побачити якісь речі, якщо сонце надто яскраве, інакше людина просто засліплена і не може нічого побачити. Так само і притчі допомагають відтінити надприродну яскравість, аби дозволити слухачеві зрозуміти сенс, не засліплюючи його.
[1] C. S. Keener. The IVP Bible Background Commentary. New Testament. 2nd Edition. IVP Academic Downers Grove Ill. 2014, P. 79−80.
[2] Розважання та запрошення до споглядання тексту основані на Saint Matthew’s Gospel with a commentary by members of the faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin, New York: Four Courts Press; Scepter Publishers 2005, P. 103−104.
Дякую
Дякую Отче Юрій!Божого благословення вам !
Дякую вам! ?
Щиро дякую !??