24-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Жити на вподобу Богові (1 Сол 4:1–12)

Час прочитання: 9 хвилин

Lectio (читання)

«А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб як то ви від нас навчилися, як слід жити на вподобу Богові, як ви і живете, щоб так досягали дедалі більшого поступу. 2. Ви бо знаєте, які накази ми дали вам від Господа Ісуса. 3. Це ж саме воля Божа − святість ваша, щоб ви стримувались від розпусти, 4. щоб кожний з вас умів тримати своє тіло у святості й пошані, 5. не в пристрасті жагучій, як погани, які не знають Бога; 6. не надуживаючи і не кривдячи в цій справі свого брата, бо Господь за те все відплачує, як ми про це вам уже казали та засвідчили. 7. Бо Бог нас покликав не до нечистоти, а до святости. 8. Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає Свого Святого Духа. 9. А щодо братньої любови, то ви не потребуєте, щоб до вас писати: самі бо ви навчені від Бога любити один одного, 10. і це чините супроти всіх братів по всій Македонії. Та ми благаємо вас, брати, досягати в цьому дедалі більшого поступу. 11. Пильно старайтеся жити спокійно, клопотатися кожен своїми справами та працювати власними руками так, як ми були наказали, 12. і щоб поводилися чесно супроти тих, що зовні, і ні в чому не зазнавали нестачі».

Коментар до тексту

У цьому уривку апостол Павло заохочує солунян, які були порівняно молодими віруючими, зростати у Христі. Перші два вірші слугують вступом до четвертої та п’ятої глав загалом – ці заклики до побожного життя Павло дає владою самого Христа. Увесь текст містить три головні теми: у вв. 1–2 Павло запрошує солунян до послуху Божим заповідям, у вв. 3–8 дає різноманітні вказівки стосовно чистоти та освячення їхнього життя, а у вв. 9–12 говорить про братню любов. Окрім відмови від ідолопоклонства, однією з найбільш очевидних змін для язичників, які прийняли Євангеліє, був виразний єврейський стиль поведінки у статевому житті, який разом з іншими компонентами також вказував на те, що означає бути «новим творінням». Павло міг мати на увазі популярний у Солуні культ Кабіруса, який містив деякі сексуальні елементи (в. 3), але апостол, очевидно, прагнув донести глибшу ідею − послідовники Ісуса повинні бути святими й чеснотливими, які вміють контролювати своє тіло (вв. 4–6). На противагу розпусному життю поган, апостол закликає солунян до контркультурного життя у святості. Далі він хвалить солунян за їхню братню любов як у спільноті, так і до інших людей (вв. 9–10). Говорячи про любов, Павло має на увазі не почуття й емоції, але взаємну фінансову та практичну підтримку й життя як справжньої родини. До цих порад апостол додає заохочення провадити тихе життя й піклуватися своїми справами, уникаючи при цьому різних непотрібних клопотів. Завдання солунян – плекати покликання та не ухилятися від будь-якої праці, бо цим вони заслужать повагу тих, які перебувають зовні (вв. 11–12)[1].

Meditatio (розважання)

«А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб як то ви від нас навчилися, як слід жити на вподобу Богові, як ви і живете, щоб так досягали дедалі більшого поступу». Вислів «слід жити на вподобу Богові» у грецькому оригіналі послання передається трьома дуже важливими дієсловами: δεῖ / dei – «належить, мусить, необхідно» (часто позначає виконання Божої волі); περιπατεῖν / peripatein – у буквальному значенні «ходити», але образно, як фігура мови, позначає «щоденну поведінку в житті»; ἀρέσκειν / areskein – «догоджати, подобатися, шукати прихильності»[2].

У Євангеліях бажання та обов’язок Ісуса виконати Божу волю позначається дієсловом «δεῖ / dei». Цей шлях може бути незрозумілим, складним і навіть вимагати жертви життя, але він єдиний безпрограшний – Божий шлях, який веде нас до вічного життя. Наведу декілька прикладів з Євангелія від Луки: «Син Чоловічий має (δεῖ / dei) багато страждати; старші, первосвященники та книжники його відкинуть і уб’ють, та він на третій день воскресне» (Лк 9:22); «Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся. 33. Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу (δεῖ / dei) простувати далі, бо не годиться, щоби пророк загинув поза Єрусалимом» (Лк 13:32–33); «Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. 32. А веселитись і радіти треба (δεῖ / dei) було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся» (Лк 15:31–32); «А перше він мусить (δεῖ / dei) багато страждати й бути відкинутим цим родом» (Лк 17:25); «Кажу вам: Має (δεῖ / dei) сповнитись на мені, що написано: Його зараховано до злочинців, − бо те, що стосується до мене, кінця доходить» (Лк 22:37). Значення Пасхи в Луки великою мірою пов’язане зі сповненням того, чому «належить» здійснитися з Ісусом, і це відкриє людям, які досі не зрозуміли основного, ту історію, яку постійно розповідали Писання Ізраїлю. Лука говорить нам, що цьому «належить» статися для сповнення ще не закінченого біблійного оповідання, історії Творця і Бога Завіту зі світом, особливо з Ізраїлем[3].

Нам треба «ходити з Богом» – наша щоденна поведінка повинна відображати щоденне виконання Божої волі й новизну життя. У Посланні до Ефесян Павло каже: «Бо ми Його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили» (Еф 2:10). Тому далі в цьому посланні апостол навчає: «Тож уважайте пильно, як маєте поводитися, не як немудрі, а як мудрі, 16. використовуючи час, бо дні лихі» (Еф 5:15–16). Іншого варіанту для учнів Ісуса немає, бо «Ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим 6:4).

У Новому Завіті тексти, де вжито дієслово ἀρέσκειν / areskein, часто позначують життя, якого Бог прагне від людини. Наведу декілька прикладів. Павло каже: «Тілесні не можуть подобатися Богові. 9. Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить. 10. А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність» (Рим 8:8–10). Тих, які збагнули суть справжньої свободи та нового життя у Христі, апостол називає «сильними» і закликає до життя задля інших – і це те, що подобається Богові: «Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати. 2. Кожний із нас нехай намагається догодити ближньому − на добро, для збудування. 3. Бо й Христос не Собі догоджав, а як написано: Зневаги тих, що Тебе зневажають, упали на Мене» (Рим 15:1–3 – тут дієслово ἀρέσκειν / areskein вжито у всіх трьох віршах).

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені бажання шукати Твого вподобання, щоб я міг зростати на Твою славу…

Contemplatio (споглядання)

Бути учнем Ісуса, бути християнином означає усвідомлювати, що нам «слід жити на вподобу Богові». Це дасть нам змогу «досягати дедалі більшого поступу» – розвивати свої таланти і реалізувати себе як особистості. Що я роблю для того, щоб такий поступ був реальним у моєму житті?


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, 1 Thess 1:1–12; D. M. Martin, 1, 2 Thessalonians, In E. R. Clendenen (Gen. ed.), The New American Commentary. Vol. 33, Logos Library System. Electronic ed. Nashville: Broadman & Holman Publishers 1995, P. 115–132; N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 423–424.

[2] T. Friberg, B. Friberg, N. F. Miller. Analуtical Lexicon of the Greek New Testament. – Grand Rapids, Mich.: Baker Books 2000, Р. 104, 309, 73.

[3] N. T. Wright. The Resurection of the Son of God.Christian Origins and the Question of God. Vol 3, Fortress Press, Minneapolis 2003, P. 651–652 (Цитується за: о. Юрій Щурко. Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії. Opole, Opolska Biblioteka Teologiczna 2016, С. 163).

3 коментарі до “24-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Жити на вподобу Богові (1 Сол 4:1–12)”

Залишити відповідь до Павло Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *